Класифікація, систематика і термінологія в атлетичних видах спорту

Термінологія побудована за принципом: 1 - короткості; 2-чіткості та ясності, 3-відповідності із законами словотворення та граматики. Терміни, як правило, складаються із одного-двох слів: стійка, ключ: але-захап шиї з-під плеча.

Утворюються терміни таким чином: 1. Надання нового значення деяким словам. Наприклад: ключ-захап руки, міст - положення борця, млин - прийом.

2. Наданням певного значення похідним словам. Наприклад: обвив -спеціальний рух ногами, накат-прийом у партері, кидок-дія з від¬ривом від килиму.

3. Застосуванням іншомовних слів: партер, туше...

4. Складанням скорочених слів: контрприйом-прийом у відповідь, самбо - вид боротьби.

5. Застосуванням словосполучень: зворотний хап - незвичайний хап, кидок нахилом-кидок за рахунок нахилу тулуба, тощо.

Звичайно, пропонована термінологія не б незмінною, вона удос-коналюється, змінюється і у подальшому буде переживати зміни, .

Як вище було зазначено термінологія боротьби самбо дещо різниться від термінології боротьби греко-римської та вільної. З перших днів становлення боротьби самбо /1938/ почалась боротьба з єдину назву та єдину термінологію самбо. Книжки з боротьби самбо, що почали видаватися /1949р/ розширили розповсюдження терміноло¬гії. Особливо допомогло систематизування техніки боротьби самбо і основ термінології /1960р./.

Термінологія самбо створена на основі відповідної класифікації всієї техніки, тактики та методики самбо. З усіх систематиза¬цій техніки боротьби для термінології найбільш підходить морфологічна, тобто систематизація за формулою прийомів. Вона дає можливість розкласти всю техніку по частинах, відділах та групах, в основі яких лежать загальні ознаки. У цій систематизації немає повторів /як в методичній або тактичній/.

Термінологія боротьби дзюдо відмінна від термінів інших видів боротьби і вимагає особого вивчення.Техніка боротьби складається з великої кількості різноманітних за структурою руху прийомів. Назвати кожний прийом боротьби окре¬мими термінами неможливо...

Вірна назва прийому має важливе значення для точного його розуміння. Тому назва прийому дається у залежності від його структу¬ри. Для визначення назви прийому встановлені наступні правила:

1. Назва прийому складається з двох або трьох частин.

2. Перша частина являє собою основну технічну ознаку прийому, наз¬ву основної класифікаційної групи. Наприклад: кидок, звалювання, перевід, переворот, утримання.

3. Друга частина назви дає характеристику основного елементу у структурі прийому, особливість положення, або виконання основної дії. Наприклад: кидок обвивом, перевід пірнанням, переворот пере¬ходом.

4. Третя частина назви визначає деталі прийому допоміжні рухи і захапи, їх спрямування та особливості. Наприклад: переворот роз¬гинанням захапом шиї з-під плеча та обвивом ноги або кидок через плечі захапом руки та одноіменної ноги.

Для скорочення назви прийому застосовується опускання деяких термінів, без яких ясність назви не змінюється. Наприклад: переворот обертанням - вертушка; переворот скручуванням захапом двох рук збоку - переворот захапом двох рук збоку.

Як правило у третій частині назад прийому найбільша кількість слів, в яких відмічаються різноманітні деталі техніки. В них пока¬зано яку кінцівку потрібно захопити /дальну ногу, різноіменну руку тощо/, а також з якого боку і всякого положення. Для скорочення назви приняті деякі умовності. Застосовуються певні назви напрямків руху і вихідні положення з яких борець, виконує ці рухи. Причому назви рухів вказуються тільки по відношенню до борця виконуючого ці рухи: вгору, вниз, вперед, назад, вбік, до себе, за себе, через себе і т.д. Положення борця атакуючого може бути: зпереду, ззаді зверху, знизу, збоку, поперек, зі сторони плеча, голови, ніг та верхи.