Класифікація, систематика і термінологія в атлетичних видах спорту
Положення рук та ніг атакуючого по відношенню до супротивника можуть бути: зверху, знизу зпереду, ззаду, іззовні, зсередини, між руками, між ногами. Для поєднання двох елементів частин тіла або рухів між собою застосовується сполучник "з", "і", "та". При споєд¬нанні елементів чи рухів сполучник "і" або "та" означає, що одна рука захоплює одну частину тіла, а друга іншу. Наприклад: захап голови та руки. Якщо застосовується сполучник "з", то це означає, що обидві частими тіла обхоплюються і кисті рук атакуючого з’єднуються. У цьому випадку застосовується термін "охап". Наприклад: захап тулуба з рукою /охап руки і тулуба/. Якщо сполучник "з" застосовується двох елементів в прийомі, то перша дія є основною, а друга допоміжна. Наприклад: кидок прогином із заступанням. Кидок прогином - основна дія, заступанням - допоміжна. Якщо ж два елементи дії поєднуються сполучником “і”, то це означає, що для виконання прийому вони однакові за значенням. Наприклад: переворот захапом шиї і ту¬луба знизу.
При складанні назад треба пам"ятати, що прийоми які проводяться у стійці як правило починаються з переду тобто лицем в лице, а прийоми які проводяться у партері починаються ззаду-збоку. У всіх випадках назви необхідно вкладати так, аби використовуючи загально приняті терміни і правила, робити назви коротше, зберігаючи ясність та точність характеризуючи рухи і дії.
Для зручності опису захапів руки і ноги борців називаються одноіменними і різноіменними. При описуванні боротьби у партері руки та ноги атакуючого борця називаються ближніми і дальніми. З метою вказування напрямів основної атакуючої дії борця в описі прийомів вводяться слова "за себе", "від себе” Захапи уточнюються словами "знизу", ззовні", "знизу-ззовні" і т.д.
Таким чином теорія і практика боротьби вказують на можливість передачі інформації про техніку і тактику боротьби. А саме повні назви прийомів які утворюються на основі класифікаційної схеми обов’язково складаються з трьох частин. Ці частини вказують на приналежність до певного підкласу, до певної групи прийомів в середи¬ні підкласу і на підгрупу визначаючу захап, або інші деталі прийому.
Можна й неповно назвати прийом. У цьому випадку ми називаємо підклас і групу прийому.
Технічні дії позначаються також термінами-словами. Таке позначення прийомів відповідає назвам старої французької термінології - “суплес", "нельсон", "тур-де бра", "тур де те", та інші, або нашій робочій термінології - стегно, млин, вертушка.
Усі раніше існувавші існуючі на сьогодні види боротьби можна розділити /класифікувати/ на декілька груп. В основу класифікації покладена найважливіша ознака кожного ваду боротьби - дозволені правилами прийоми боротьби із супротивником. Більшість видів бороть¬би у відповідності з цими ознаками може бути поділена на наступні шість груп:
1. Боротьба у стійці без дій ногами і захапів нижче поясу.
2. Боротьба у стійці з дією ногами без захапів нижче поясу.
3. Боротьба у стійці з діями ногами та захапами нижче поясу.
4. Боротьба у стійці та партері без дій ногами, і захапів нижче поясу5. Боротьба у стійці та партері з дією ногами і захапами нижче поясу
6. Боротьба у стійці та партері з дією ногами захапами нижче поясу і больовими прийомами.
Назви видів боротьби склались на основі мови народу, який її культивував. Наприклад, на грузинській мові слово "боротьба" вимов¬ляється “чидаоба", на таджицькій -"гушті” на турецькій “гюреш” та ін.
Подаю у відповідності з класифікацією характеристику найбільш відомих відомих видів боротьби.
1. Боротьба у стійці без дії ногами і захапів нижче поясу.
Ця група видів боротьби має три основні особливості: 1. Захапи дозволено робити не нижче поясу; 2/ Забороняється виконувати прийомі ногами; 3. Забороняється боротися в партері /лежачи/. Характерною особливістю техніки у цій групі видів боротьби є силові рухи, за допомогою яких борець піднімає супротивника і кидає або звалює його на спину. Боротьба, як правило, ведеться на травяній площадці.