Методика розвитку спеціальної витривалості у спортсменів - хлопців
11Сила удару на 1 кг ваги 1 р. (у.о)-0,303+5,760,36+3,11
12Сила удару на 1 кг ваги 2 р. (у.о)8,66+7,933,06+6,52
13Сила удару на 1 кг ваги 3 р. (у.о)17,65+10,527,09+6,00
14Сила лівого прямого (у.о)-0,78+3,23-0,16+3,78
15Сила правого прямого (у.о)3,46+3,871,74+5,56
16Сила бічного лівого (у.о)2,29+4,61-0,17+6,76
17Сила бічного правого (у.о)1,61+5,601,66+8,35
18Кількість ударів на 10 сек.8,29+3,8110,23+7,65
19Біг 30 м. (сек.)2,32+3,101,46+1,97
20Біг за 5 мін. (м.)6,07+5,802,31+4,17
21Стрибок в довжину з місця (м)2,45+2,390,93+2,21
Результати, представлені в таблиці, показують, що в цілому темпи приросту результату в показниках спеціальної витривалості на застосування різного навантаження істотно розрізняються (система планування навантаження по експерименту представленому в II-у розділі). Звертає на себе увагу більш високий темп приросту результатів в множині показників експерименту із спрямованістю тренувального процесу на розвиток швидкісно-силової витривалості. Це відноситься, в першу чергу, до таких показників, як сумарний тоннаж, в першому експерименті темп приросту склав 22,06%, тоді як в другому 6,86% і в контрольній групі 12,36%. Вище темп приросту спостерігається в таких тестових показниках, як відносна сила удару на 1 кг ваги (відповідно по експериментах 13,86%; 2,00 %; 2,20 %). Стосовно коефіцієнта витривалості збільшення в першому експерименті склало 16,41 %. Значно менше в контрольній групі 3,66 %.Порівнюючи темп зміни показників, що характеризують спеціальну витривалість по раундах ведення поєдинку, можна відмінити велике збільшення після експерименту в другому, і особливо в третьому раунді. Так, сумарний тоннаж після першого раунду істотно змінюється після другого експерименту (7,06 %) і значно менше після першого (-1,09%). Стосовно другого і особливо третього раунду спостерігається велике збільшення сумарного тоннажу після першого експерименту (відповідно 9,36 %; 19,36 %), менше в другому (8,59 %; 14,07%) і значно менше в контрольній групі (3,20 %; 9,97%). Подібна спрямованість спостерігається і щодо такого показника, як відносна сила удару на 1 кг ваги. Великий темп приросту характерний для боксерів після другого експерименту (2,47 %) і менший за наслідками першого (-0,30 %), але в другому і в третьому раунді вищий вже у боксерів, що тренувалися із спрямованістю на розвиток швидкісно-силової витривалості (відповідно 8,66%; 17,65 %); менше після другого і особливо в контрольній групі (див. табл. 10).
_Аналізуючи коефіцієнт витривалості, необхідно відзначити відсутність відмінностей в темпах розвитку в першому раунді у всіх групах, і значне збільшення за наслідками першого експерименту в другому і особливо в третьому раунді (12,62%; 24,4%;). Це спостерігається і відносно загального коефіцієнта витривалості (відповідно по експериментах 11,42 %; 6,06 %; 5,80 %).
Слід звернути увагу на менший рівень відмінності в темпах приросту результату в показниках, що характеризують силу удару. Практично достовірні відмінності між експериментальними групами відсутні. З чим це може бути зв'язаний? Очевидно, з великою спрямованістю на виховання витривалості, що дозволяє підтримувати певний рівень сили на весь час ведення поєдинку.
Певні відмінності наголошуються відносно показників швидкості. Зокрема, кількість ударів за 10 секунд значно змінюється у боксерів контрольної групи 10,23 %; після першого експерименту 8,29 % і значно менше після другого 4,76 %. У динаміці зміни швидкісних якостей (біг 30 м) більше збільшення характерний після першого експерименту 2,32, ніж в контрольній групі, але відмінності не досягають рівня достовірності Р > 0,05. Великий темп приросту спостерігається і по такому показнику, як біг 5хв. і стрибок в довжину з місця, він достовірно вище після першого експерименту порівняно з контрольною групою.