Бюджетний дефіцит

Податок сплачується перед реєстрацією, перереєстрацією або технічним оглядом транспортних засобів за період до наступного технічного огляду.

Сплата податку здійснюється в валюті України, розраховується за валютним курсом Національного банку на перший день кварталу, в якому сплачується податок, і залишається незмінною до кінця кварталу.

Від сплати податку звільняються підприємства автомобільного транспорту загального користування (стосовно транспортних засо¬бів, зайнятих перевезенням пасажирів, у тому разі, коли законодав¬че встановлено тарифи на оплату проїзду). Сільськогосподарські підприємства-товаровиробники сплачують податок на трактори ко¬лісні, автобуси і спеціальні автомобілі для перевезення людей (з кількістю місць менше 10) у розмірі 50%.

Для підприємств встановлено достатньо високу відповідаль¬ність за сплату податку. У разі заниження податку стягується вся сума заниження і штраф у двократному розмірі від тієї ж суми. За відсутності обліку об'єктів оподаткування або за ведення об¬ліку з порушенням установленого порядку (неподання, несвоєча¬сне подання розрахунків та інших документів, необхідних для обчислення і сплати податку) стягується штраф у розмірі 50% від суми податку, що підлягає сплаті. Сплата вказаних штрафів здійс¬нюється за рахунок прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства.

Сума податку на транспортні засоби включається до складу ва¬лових витрат платника, а отже, зменшує оподатковуваний прибуток і суму податку на нього. Джерелом сплати податку на транспортні засоби є балансовий прибуток підприємства, що впливає на розмір чистого прибутку підприємства.

Аналіз механізму стягнення податку на транспортні засоби дає змогу зробити висновок, що поряд із фіскальною функцією вказа¬ний податок виконує регулюючу функцію. Він спрямований на під¬вищення інтенсивності використання транспортних засобів.

У Законі України «Про систему оподаткування» передбачений податок на нерухоме майно суб'єктів господарювання. Законодав¬чих актів щодо вказаного податку поки що не прийнято.

Мета введення названого податку - забезпечити збалансування доходів і витрат консолідованого бюджету держави та сприяти під¬вищенню ефективності використання нерухомості суб'єктами гос¬подарювання. Було підготовано кілька варіантів закону стосовно цього податку. Останній його варіант, опрацьований 1997 року, пе¬редбачав, що об'єктом оподаткування є земля, а також постійні бу¬дівлі і споруди, що конструктивно й технологічно зв'язані з землею, на якій їх розміщено.

Податок на нерухомість має бути загальнодержавним податком і є різновидом податку на майно. Податок на нерухомість складається з суми податків на землю, будівлі і споруди.

Нерухомість - це земля і постійно розміщені на ній будівлі та спо¬руди. Будівлі - це житлові будинки, офіси, гаражі, дачі. Споруди - це об'єкти які підпадають під визначення першої групи основних фондів, за винятком будівель. Якщо об'єкт, який належить до основних фондів першої групи, використовується одночасно як споруда та як будівля, платник податку має звернутися до податкової адміністрації із заявою про розмежування напрямів використання такого об'єкта з метою окремого визначення податкових баз і строків оподаткування.

Слід звернути увагу на те, що в розглянутому варіанті проекту зако¬ну щодо податку на нерухомість передбачається для розрахунків бази оподаткування застосовувати індексацію бази оподаткування на рівень інфляції. Така індексація можлива, коли рівень інфляції, розрахований на базі податкового року, дорівнює або перевищує 110 відсотків.

Список використаної літератури

Балабанов А., Балабанов И. Финансы. -С-Пб, 2000. -192 с.

Василик О.Д. Теорія фінансів. -К: Ніос, 2000. -416 с.