Бюджетний дефіцит

Крім того, розподіл і перерозподіл вартості ВВП може відбува¬тися в результаті кримінальних порушень - крадіжок, зловжи¬вань службовим становищем, розкрадання майна підприємств дер¬жавного сектора, уникнення від сплати податків та ін. Однак, це не економічні методи, і вони є предметом іншої науки - право¬знавства.

3. Платежі за ресурси

Виробничо-господарська діяльність суб'єктів господарювання пов'я¬зана із залученням значних матеріальних ресурсів. Ефективність їх вико¬ристання справляє безпосередній вплив на результати фінансово-госпо¬дарської діяльності підприємств. В ефективному використанні цих ресур¬сів заінтересоване й суспільство в цілому. З метою ефективнішого вико¬ристання ресурсів, що є в розпорядженні або у власності суб'єктів госпо¬дарювання, держава може встановлювати відповідні податкові платежі.

До платежів за ресурси, передбачених податковим законодавст¬вом України для суб'єктів господарювання, можна віднести: плату (податок) за землю; податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; податок на нерухоме майно (нерухомість); збір за спеціальне використання природних ресурсів (лісовий податок, плата за воду, плата за корисні копалини); збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Вплив цих платежів на результати фінансово-господарської діяльності підприємств досягається через розподіл прибутку і формування собівартості. Зменшення суми вказаних платежів якщо вони здійснюються за рахунок прибутку, збільшує обсяг чистого прибутку. Якщо вказані платежі відносяться на собівар¬тість, то їх скорочення зменшує поточні витрати господарської діяльності, що в кінцевому підсумку збільшує обсяг прибутку.

Плату за землю введено з метою формування ресурсів для фінан¬сування:

- заходів з раціонального використання й охорони землі, під¬вищення родючості грантів;

- відшкодування власникам землі і землекористувачам витрат, які пов'язані з веденням господарства на землях гіршої якості;

- розвитку інфраструктури населених пунктів.

Порядок обчислення і сплати податку на землю регулюється За¬коном України «Про плату за землю» від 19.06.1996 p.

Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати і встановлюється залежно від грошової оцінки землі. Власники землі сплачують земельний податок. За земельні ділянки, передані в оренду, стягується орендна плата.Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, що перебуває у влас¬ності або користуванні (у тім числі й на умовах оренди). Платниками є власники землі та землекористувачі (в тому числі орендарі).

Стягуючи плату за землю, дотримуються такого розмежування: землі сільськогосподарського призначення (придатні для сільсько¬господарського виробництва або призначені для цієї мети); землі населених пунктів (у межах населених пунктів, встановлених зако¬нодавством).

Плата за землю сільськогосподарського призначення. Ставки зе¬мельного податку встановлено з одного гектара сільськогоспо¬дарських угідь у відсотках від грошової оцінки цих угідь.

Плата за землі населених пунктів. Ставки земельного податку встановлено в розмірі 1% від грошової оцінки землі. Якщо грошової оцінки земельних ділянок не проведено, то використовуються сере¬дні ставки земельного податку (у копійках за 1 м2). Ці ставки дифе¬ренційовано залежно від кількості населення в населеному пункті: вони збільшуються зі збільшенням його кількості.

Передбачено також застосування підвищених коефіцієнтів до встановлених ставок у населених пунктах курортних зон Чорномор¬ського узбережжя, гірських і пригірських районах Карпат, в інших рекреаційних районах.