Шпори фінанси ХНУ

4) фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення виробництва та дольової участі на основі визначення найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері;

5) вплив на грошовий обіг та прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;

6) формування ринкових цін на окремі види фінансових активів;

7) страхова діяльність та формування умов для мінімізації фінансових та комерційних ризиків;

8) операції, пов’язані з експортом-імпортом фінансових активів; інші фінансові операції, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю;

9) кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів;

10) розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу тощо.Вищеназвані функції фінансовий ринок здійснює переважно через: відкриття банківських рахунків і заснування спеціальних фондів (пенсійних, страхових тощо); надання банківських кредитів, комерційних та інших позичок; здійснення операцій із цінними паперами підприємств та держави (акціями, облігаціями) тощо.

Забезпечуючи мобілізацію, розподіл і ефективне використання вільного капіталу, забезпечення в найкоротші терміни потреби в ньому окремих господарюючих суб’єктів, фінансовий ринок сприяє прискоренню обороту використаного капіталу, кожний цикл якого генерує додатковий прибуток і приріст національного доходу в цілому.

Ці функції і обумовлюють структуру фінансового ринку.

10.Поняття попиту на гроші. Закон грошового обігу.

Закон грошового обігу.Виконуючи функції засобів обігу і платежу, гроші безперервно переміщуються від одного суб'єкта економіки до другого. Такий рух грошей прямо чи опосередковано обслуговує купівлю-продаж товарів та послуг, тобто реалізацію валового національного продукту (ВНП). Процес руху грошей, що обслуговує реалізацію ВНП, називається грошовим обігом (ГО).

Між процесами реалізації ВНП та грошового обігу існує внутрішній зв'язок: чим більший номінальний обсяг реалізації ВНП, тим більшим буде потік грошового обігу, і навпаки. Цю залежність можна виразити формулою: ВНП = ГО (1)

Національний обсяг ВНП визначається двома факторами: фізичним обсягом товарів та послуг, що реалізуються (Q), та рівнем їх цін (Р).

Цю залежність виразимо формулою ВНП = Q • Р (2)

Обсяг грошового обігу визначається теж двома факторами: масою грошей, які знаходяться в обігу (М), і швидкістю обігу грошової одиниці (V). Виразимо цю залежність формулою: ГО = М • V (3)

Показник М виражає масу грошей в обігу, тобто кількість грошей, які фактично є в розпорядженні суб'єктів економіки, призначених для здійснення покупок і визначають їх платоспроможний попит на ринках. Швидкість обігу грошей (V) — важливий показник грошового обігу. Підвищення швидкості обігу грошей призводить до збільшення обсягу ГО та розміру платоспроможного попиту. Якщо при цьому величина М не зменшиться, чи величина Q не збільшиться, то прискорення V призводить до порушення товарно-грошової рівноваги та дестабілізації ситуації на ринку.

Уповільнення обігу означає зменшення показника V і призводить до скорочення обсягу грошового обігу (ГО) та обсягу платоспроможного попиту на ринку, що сприяє стабілізації ринкової кон'юнктури та оздоровленню грошового обігу.