Шпори фінанси ХНУ

Кредити надаються тільки на комерційних засадах із дотриманням таких умов:

- оцінка установою банку кредитоспроможності позичальника, фінансової стабільності, рентабельності, ліквідності;

- кредитуються тільки ті види діяльності позичальника, які передбачені його статутом;

- позичальник повинен мати власне майно і брати участь у формуванні об'єкта, що кредитується, певною сумою власного капіталу

Банки не можуть надавати кредити:

- на покриття збитків господарської діяльності позичальника;

- на формування та збільшення статутного капіталу підприємства;

- на внесення позичальником платежів до бюджету і позабюджетних фондів (за винятком кредитування за контокорентним рахунком);

- підприємствам, щодо яких порушено справу про банкрутство;

- підприємствам, у контрактах яких не передбачено страхування можливих втрат від не доставки товарно-матеріальних цінностей;

- підприємствам, які мають прострочену заборгованість за раніше отриманими позичками і несплаченими відсотками.

32.Сутність і види інфляції.

Пiд iнфляцiсю, як правило, розумiють будь-яке знецiнення грошовоi одиницi, тобто систематичне зростання цiн незалежно вiд того, якими причинами цей процес викликасться. Це, звичайно, не означас, що пiдвищуються обов’язково всi цiни. Навiть у перiоди досить швидкого зростання iнфляцii деякi цiни можуть залишатися вiдносно стабiльними, а iншi навiть знижуватися.Iнфляцiя виникас в разi, якщо суспiльство намагатиметься витрачати бiльше, нiж дозволяють виробничi потужностi економiки. Коли сукупнi витрати перевищують обсяг продукту при повнiй зайнятостi, вiдбувасться пiдвищення рiвня цiн. У цьому разi уряд зобов’язаний лiквiдувати надлишковi витрати. Вiн може цього досягнути головним чином через скорочення власних видаткiв, а також пiдвищенням податкiв з метою скорочення доходiв приватного сектору.

Процес зменшення темпiв iнфляцii отримав назву дезiнфляцiя.

Протилежним до iнфляцii поняттям є дефляцiя, яка мас мiсце тодi, коли загальний рiвень цiн падас. Дефляцiя траплялася вкрай рiдко в кiнцi ХХ ст.

В економiчнiй науцi розрiзняють iнфляцiю попиту й iнфляцiю витрат. У першому випадку iнфляцiю викликас надлишок грошей, доходiв й попиту, в другому-зростання витрат на виробництво товарiв та послуг.

Найбільш поширений спосіб визначення рівня інфляції – за споживчим кошиком:

І инф= Р1 : Р0 х 100,

Де І инф – індекс інфляції;

Р1 – вартість споживчого кошика в поточному році;

Р0 – вартість споживчого кошика у попередньому році.

Одним iз джерел iнфляцii є рiзкi порушення (“шоки”) пропозицii. Iнфляцiя мас рiзнi ступенi тяжкостi. Згiдно з цим економiчна наука видiляс такi три ii види: помiрна iнфляцiя, галопуюча iнфляцiя i гiперiнфляцiя.