Шпори фінанси ХНУ

Норма фактичного резервування депозитів (reserve ratio – rr) визначається відношенням загальних резервів комерційних банків до депозитів: rr=–ТR/D. При системі часткового резервування рівень фактичного резервування (rr) залежить від норми обов'язкових резервів та від розміру надлишкових резервів: rr = (R+Е)/D. Отже, пропозиція грошей є функцією трьох екзогенних змінних: сr, rr, МВ.Враховуючи, що обсяг готівки поза банками визначається сумою депозитів та коефіцієнтом депонування: С = сr?D, а загальні резерви – сумою депозитів та нормою фактичного резервування: ТR = rr?D, пропозицію грошей можна визначити як: Мs = сr?D + D = D?(сr+1), а грошову базу як: МВ = сr?D + rr?D = D?(сr+rr). Звідси випливає, що

D = МВ/(сr+rr), а Мs = МВ?(сr+1)/ (сr+rr).

З цього рівняння видно, що обсяг пропозиції грошей перебуває у прямій залежності від обсягу грошової бази (МВ) і в оберненій залежності – від коефіцієнта депонування (сr) та норми резервування (rr). Коефіцієнт пропорційності між пропозицією грошей і грошовою базою одержав назву грошового мультиплікатора, або мультиплікатора грошової бази (money multiplier – mm). m = (сr+1)/(сr+rr). Грошовий мультиплікатор визначає відношення пропозиції грошей до грошової бази, а також суму, на яку збільшується пропозиція грошей при збільшенні грошової бази на одну грошову одиницю. Оскільки сr>0, а 0
Центральний банк визначає пропозицію грошей насамперед через грошову базу, величина якої може контролюватися центральним банком. Збільшення або зменшення грошової бази, у свою чергу, супроводжується мультиплікативним розширенням або, відповідно, скороченням пропозиції грошей комерційними банками. Таким чином, зміни обсягу пропозиції грошей в економіці, викликані змінами грошової бази, відбуваються у два етапи:

• зміни у грошовій базі, які включають зміну зобов'язань центрального банку перед населенням (зміни у величині готівки в обігу поза банками) та перед системою комерційних банків (зміни у величині резервів комерційних банків);

• мультиплікативна зміна пропозиції грошей в системі комерційних банків.

17.Рівновага на грошовому ринку.

За кейнсіанцями, визначальним у теорії грошей є попит, за класиками — пропозиція грошей.

Кейнс вирізняв три мотиви, згідно з якими породжується попит на гроші: трансакційний мотив (мотив попиту на гроші для угод); 2) мотив застережливості; 3) спекулятивний мотив.

1. Попит на гроші для угод (трансакційний попит — Transaction demand, transaction — операція, трансакція, угода). Трансакційний попит на гроші показує, скільки грошей економічний агент бажає тримати на руках для того, щоб здійснювати повсякденні трансак-ційні угоди.

Кількість грошей, яка необхідна для укладання угод, визначається за допомогою рівняння кількісної теорії грошей, яке має вигляд:

MV=PY,

де Μ— кількість грошей в обігу, V— швидкість обороту грошей, Ρ — рівень цін, Υ — обсяг випуску у реальному вираженні. Рівняння показує зв'язок між сумою грошей та загальним обсягом операцій в економіці. Ρ Υ— номінальний ВВП. MV— кількість грошей, які мають бути сплачені при закупівлі виробленої продукції. Функція трансакційного попиту на гроші має вигляд:

Mt = k(PY),

де А: — кембриджський коефіцієнт, обернено пропорційний швидкості обороту грошей.

Реальна величина трансакційного попиту виражається такою функцією:

M/P=Lt = kY.