Шпори фінанси ХНУ
Замінимо обидві частини рівняння (1) їх значеннями відповідно до формул (2) та (3): М •V= Q •Р (4)
Ця формула широко відома в літературі як рівняння обміну. На його базі можна визначити закономірності зміни основних ринкових процесів і показників. Так, рівень товарних цін можна виразити рівнянням: р = M х V / Q (5)
Масу грошей в обігу можна виразити рівнянням: M = Q х P / V (6)
Це рівняння в літературі часто називають законом грошового обігу.
Швидкість обігу грошей можна виразити рівнянням: V = Q х P / M (7)
Якраз за формулою (7) в статистичній практиці визначається швидкість обігу грошей в Україні:
Особливий інтерес в умовах України являє формула товарних цін (5). Це по суті формула інфляції. В ній чітко виражена залежність рівня цін (отже — рівня інфляції) від зростання маси грошей М, від зростання швидкості їх обігу (V) та від зменшення фізичних обсягів виробництва товарів і послуг (Q).
Хоч формула (5) не дає відповіді на питання, чому зростають показники М та V, чому зменшується обсяг вироблених товарів і послуг (Q), вона розкриває основні напрямки пошуку шляхів подолання інфляції. Ними є: стримування темпів росту М, уповільнення швидкості обігу грошей (V), нарощування обсягів виробництва (Q).
Поняття попиту на гроші Основою сучасної грошової теорії є теорія портфельного вибору, яка розглядає економічного агента у певний момент часу, коли він володіє певним фондом багатства (портфелем активів) і приймає рішення щодо його розподілу між різними видами активів з метою максимізувати прибуток і мінімізувати ризик.
Для спрощення подальшого аналізу попиту на гроші припустимо, що портфель складається лише з двох активів: облігацій та грошей.
В цілому попит на гроші формується як попит на гроші для операцій (трансакційний попит) та для накопичення купівельної спроможності (попит на гроші як на актив), що обумовлено виконанням грошима двох основоположних функцій: як засобу платежу та засобу нагромадження.Трансакційний (операційний) попит на гроші являє собою попит на гроші для обслуговування усіх видів угод в економіці. Зв'язок між сумою грошей і загальним обсягом операцій в економіці відображений у рівнянні кількісної теорії грошей, яке є макроекономічним рівнянням обміну: М?V=Р?Y, де М – кількість грошей в обігу, V – швидкість обігу грошей, Р – рівень цін, Y – обсяг випуску у реальному вираженні. Добуток Р?Y є ціновою оцінкою випущеної продукції, що задає попит на гроші для операцій. Добуток М?V – це кількість грошей, які мають бути сплачені при купівлі виробленої продукції. Із рівняння обміну випливає рівняння попиту на гроші: МD=(Р?Y)/V.
Рівняння показує, що трансакційний попит на гроші залежить від таких факторів, як абсолютний рівень цін, рівень реального доходу, швидкість обігу грошей. Підвищення цін і зростання реального обсягу виробництва підвищують попит на гроші, зростання швидкості обігу грошей, навпаки, зменшує трансакційний попит. Якщо швидкість обігу грошей та рівень обсягу випуску у реальному вираженні стабільні, то кількість грошей, необхідних для обслуговування угод в економіці, змінюється пропорційно рівневі цін.
Номінальний попит на гроші відображає ту кількість грошей, яку економічні суб'єкти хотіли б мати для фінансування ділових операцій. З економічної точки зору, доцільніше розглядати реальний (скориґований на рівень інфляції) попит на гроші, який визначається з урахуванням їхньої купівельної спроможності – реальної вартості грошей. Реальні грошові залишки, або реальні грошові запаси вимірюють той обсяг товарів та послуг, який можна придбати за певну номінальну кількість грошей М/Р. Величина М/Р отримала назву “реальних грошових запасів”.
Проста функція трансакційного попиту пропорційна реальному доходові, або кількості виробленої продукції:
(М/Р)d = k?Y, де k = 1/V.