Сутність ЕММ

За всіма ціми напрямками результати були схожі.

Оптимізаційна міжгалузева модель визначення зовнішньоекономічних пріоритетів

Раніше розглянута міжгалузева балансова модель за своїм призначенням є переважно дискрептивною. Ця модель дозоволяє оцінити наслідки змін у структурі внутрішнього виробництва експорту та імпорту. У той же час при формуванні ЗЕ-політики виникає необхідність визначити найбільш прийнятну для держави галузеву структуру експорту та імпорту, яка б могла бути реалізована за обмежених власних ресурсів. Ця проблема є особливо гострою для держав з обмеженими сировинними ресурсами та економіками перехідного типу, перед якими стоїть завдання, як знайти своє місце у міжнародному поділі праці в системі світових економічних зв’язків.

З одного боку, у такой держави може не вистачати високоліквідної сировини, яку завжди можна продати на зовнішньому ринку. Ті товари, які можуть знайти зовнішнього покупця, потрібні також для споживання всередені країни.Отже, збільшення їх експорту буде означати зниження їх життєвого рівня. Ті товари, в яких є надлишок, або які потенційно можна виробити у кількості, більшої за внутрішні потреби, можуть виявитись неконкурентноздатними на зовнішніх ринках.

Отже, для вирішення ділеми «що і скільки продавати», необхідні розрахунки у конкретній ситуації.

Одним з засобів таких розрахунків для формування пропозицій щодо бажаних змін у структурі експорту та імпорту є модель, яку буде далі розглянуто.

В основу цієї моделі покладено раніш розглянуті рівняння міжгалузевого балансу для відкритої економіки.

,

У моделі припускаються незмінні структури кінцевого продукту галузей. Якщо рівень життя знизиться в 1,5 рази, то це означає що в 1,5 рази знизиться виробництво продукції кожної галузі. Скориставшись з цього припущення можна вважати, що кінцевий продукт кожної з галузей визначатиметься як добуток певного сталого коефіцієнту (частка галузі у загальному споживанні) на скалярну змінну визначає рівень споживання. . Враховуючі останнє співвідношення рівняння міжгалузевого балансу для відкритої економіки, можна переписати у вигляді: .

На відміну від раніш розглянутої моделі, в оптимізаційній моделі змінними вважаються як обсяги внутрішнього виробництва , так і одночасно з ними обсяги експорту, імпорту кожної з галузей та показник рівня життя. З урахування цього данні співвідношення слід доповнити обмеженнями на обсяги виробництва обумовленими наявними у - галузі виробничими потужностями , , та обмеженнями на ресурси, що використовуються всіма або більшістю галузей. Це можуть бути: трудові, природні, фінансові ресурси тощо.

Будемо вважати, що існує видів таких ресурсів, номер ресурсу . Позначимо як витрати ресурсу виду на виробництво одиниці продукції у галузі , як загальну кількість ресурсу виду , тоді ресурсні обмеження матимуть вигляд: , крім того слід враховувати вимоги неприпустимості зменшення рівня життя нижче за його мінімальний прийнятний рівень та обмеженість обсягів експорту та імпорту певних видів продукції , де – гранична норма експорту та імпорту відповідно.

До розглянутих співвідношень слід додати умови невід’ємності змінних моделей, обумовлені природними міркуваннями. , , , .

Отже розглянуті нерівності визначають певну множину припустимих рішень щодо структури експорту імпорту та внутрішнього виробництва. Для визначення найкращого рішення з цієї множини, необхідно визначити функцію мети. Найменшому чи найбільшому значенню якої відповідатиме найкраще рішення. Враховуючі головні показники, що характеризують зовнішньо економічну діяльність найчастіше такою функцією може бути різниця між надходженнями від експорту та витратами на імпорт.

Важливо, бо:

1.Експортно-імпорте сальдо найбільш агрегований та найбільш широко вживаний показник для оцінки регулятоорів ЗЕД