Непрямі податки та їх вплив на фінансово-господарську діяльність субєкта підприємництва

Серйозні проблеми з відшкодуванням ПДВ стали очевидними вже у 1999 р., коли бюджетна заборгованість досягла 2,2 млрд. грн. (1,7% ВВП). Це відбувалося за зростання податкової недоїмки до 5,5 млрд. грн. (4,4% ВВП - найвищий за весь період її існування рівень) та появи додатного сальдо зовнішньої торгівлі (+3,5% ВВП), що спричинило втрати надходжень від ПДВ до бюджету на рівні 0;2% ВВП (див. табл. 1).

Чинники, що вплинули на динаміку бюджетної заборгованості в Україні протягом 2000-2002 рр., подані у таблиці 2. Аналіз таблиці свідчить, що в 2000 р. зростання бюджетної заборгованості як частки ВВП на 0,7 процентного пункта відбувалося на фоні зменшення недоїмки з платежів до бюджету. Таке зростання зумовлене передусім двома чинниками: підвищенням додатного сальдо зовнішньої торгівлі як частки ВВП на 0,7 процентного пункта і, відповідно, втрат надходжень податку на додану вартість внаслідок додатного сальдо на 0,6 процентного пункта, а також відхиленням частки фактичних надходжень ПДВ у ВВП від частки планових надходжень на 1,2 процентного пункта.

У 2001 р. зростання бюджетної заборгованості як частки ВВП на 0,4 процентного пункта і найбільше зростання простроченої заборгованості на 0,6 процентного пункта відбувалися на фоні зменшення додатного сальдо зовнішньої торгівлі на 2,6 процентного пункта і, відповідно, зниження втрат надходжень ПДВ внаслідок додатного сальдо на 0,5 процентного пункта, а також списання та реструктуризації податкової заборгованості платників, що супроводжувалися подальшим нагромадженням податкової недоїмки, яка до кінця року вже становила 1,8% ВВП. Таким чином, зростання бюджетної заборгованості зумовлене, передусім, впливом недовиконання плану надходжень ПДВ до бюджету на 0,8 процентного пункта і підвищення податкової недоїмки.

У 2002 р. зростання бюджетної заборгованості як частки ВВП на 0,5 процентного пункта відбулося на фоні перевиконання плану надходжень ПДВ до бюджету, що мало позитивно вплинути на динаміку бюджетної заборгованості (сприяти її зменшенню). Отже, чинниками, що вплинули на збільшення заборгованості, стали зростання додатного сальдо зовнішньої торгівлі як частки ВВП на 2,9 процентного пункта і втрат надходжень ПДВ внаслідок додатного сальдо - на 0,6 процентного пункта, а також зростання недоїмки з ПДВ.Зростання бюджетної заборгованості з ПДВ у 1999,2000 і 2002 рр. відбувалося за умов значного перевищення (в 6,8; 2,6 раза та 3 рази) фактичним сальдо експортно-імпортних операцій його прогнозного рівня. При цьому в процесі розрахунку планових надходжень від ПДВ у 1999 і 2000 рр. темпи зростання експортно-імпортних операцій і сальдо зовнішньої торгівлі взагалі не бралися до уваги, що не могло не спричинити завищення суми планових надходжень ПДВ, як мінімум, на, відповідно, 876 млн. і 1196,9 млн. грн. і не ускладнити внаслідок цього задоволення вимог на експортне відшкодування. Якби держава в 1999 р. чи в 2000 р. повністю задовольнила всі вимоги на відшкодування, то фактичні надходження ПДВ до бюджету становили б, відповідно, 75 і 54% від планових, що позначилося б на виконанні плану державних видатків. Так, видно, що розробка науково обгрунтованої методики планування надходжень ПДВ до державного бюджету, а також вірогідних прогнозів динаміки експортно-імпортних операцій є однією з передумов вирішення проблеми бюджетної заборгованості з ПДВ.

Крім проблеми бюджетної заборгованості з ПДВ, залишається гострою й проблема низької фіскальної ефективності податку, про що свідчить падіння його частки у ВВП з 11,6% у 1993 р. до 8,8% у 1997 р. і 5,1 % у 2001 р. У 2002 р. вона зросла до 6,6%, що лише на 0,1 процентного пункта перевищило рівень 1999 р., коли ще мало місце падіння ВВП. До чинників, що впливають на фіскальну ефективність податку, можна віднести: рівень податкової ставки; сальдо експортно-імпортних операцій, здатне звужувати чи розширювати податкову базу; обсяг податкових пільг; суму недоїмки, що безпосередньо впливає на величину податкових надходжень.

В Україні падіння фіскальної ефективності податку з 1993 р. по 1996 р. стало наслідком появи (в 1994 р.) та зростання податкової недоїмки, зниження податкової ставки з 1995 р., зменшення величини від'ємного сальдо зовнішньої торгівлі, що негативно позначилося на величині податкової бази.

Зростання фіскальної ефективності ПДВ у 1997 р. можна пояснити зменшенням втрат від оподаткування експорту нульовою ставкою внаслідок падіння його частки у ВВП до найнижчого, починаючи з 1997 р., рівня. У 1998-2001 рр. фіскальна ефективність ПДВ знову характеризувалася тенденцією до зниження, що зумовлено зростанням втрат від експорту, обсягу пільг з ПДВ (з 16,9 млрд. в 1998 р. до 26,6 млрд. грн. у 2000 р.4) та податкової недоїмки (протягом 1998-1999 рр.). Найнижчий рівень фіскальної ефективності ПДВ у 2001 р. можна пояснити найбільшими втратами від експорту (12,2% ВВП), що у 2,4 раза перевищили надходження податку, та зростанням недоїмки на фоні списання і реструктуризації податкової заборгованості.

Підвищення фіскальної ефективності ПДВ у 2002 р. відбувалося за негативного впливу на таку ефективність всіх об'єктивних чинників. Так, можна припустити, що причиною її зростання стало зниження рівня виконання державою вимог з відшкодування ПДВ. Аналогічна ситуація складалася і в 2003 р., коли держава перевиконувала план надходжень ПДВ за рахунок порушення прав платників на відшкодування податку. Щоб виключити можливість виникнення такої ситуації в майбутньому, необхідно в законі передбачити: в разі наявності бюджетної заборгованості з ПДВ вся сума перевищення фактичними надходженнями податку планових направляється на погашення такої заборгованості.