Непрямі податки та їх вплив на фінансово-господарську діяльність субєкта підприємництва

Нагадаємо, що в міжнародній практиці щодо цього використовуються три методи: метод нарахувань, касовий і гібридний методи: останній передбачає виникнення податкових зобов'язань згідно з методом нарахувань, а права на податковий кредит - згідно з касовим методом 3.Найбільш поширеним є метод нарахувань, переваги якого полягають у полегшенні роботи податкових органів із стягнення ПДВ, оскільки вважається, що встановити факт і момент поставки простіше, ніж визначити факт і момент здійснення платежу. Крім того, цей метод дозволяє забезпечувати стабільніші, ніж касовий, надходження до бюджету. Однак переважне використання методу нарахувань у більшості країн з розвинутою ринковою економікою грунтується на нормальному стані їхніх платіжних систем, існуванні достатніх умов для своєчасного здійснення платежів, а також на високому рівні культури партнерських взаємовідносин, що передбачає чітке виконання договірних зобов'язань. За умов гострої кризи платежів, низького рівня правової та договірної культури, відсутності ефективних механізмів контролю за відповідністю руху коштів і товарно-матеріальних цінностей застосування методу нарахувань може спричинити загострення кількох проблем: по-перше, проблеми зростання податкової заборгованості, оскільки виникнення податкових зобов'язань з моменту відвантаження продукції покупцю при затримці (відсутності) платежу перетворює підприємствс-виробника на боржника бюджету; по-друге, проблеми зменшення обігових коштів, що постає перш за все перед підприємствами, які вчасно виконують свої зобов'язання перед постачальниками, але невчасно одержують гроші від покупців за поставлену їм продукцію; по-третє, проблеми, пов'язаної із створенням можливостей для зловживань на відшкодуванні з бюджету вхідного ПДВ для експортерів.

За таких умов касовий метод, на нашу думку, є прийнятнішим, оскільки породжує менше негативних ефектів. Крім того, він стимулює покупців до своєчасних розрахунків за придбані товари, бо передбачає здобуття права на податковий кредит тільки після оплати товарів і послуг. Однак фіскальний ефект від застосування цього методу є нижчим, ніж від методу нарахувань. Хоча за кризи платежів вони навряд чи істотно відрізняються, тому що виникнення податкового зобов'язання за відвантажені товари, які не оплачуються, за відсутності у підприємства обігових коштів і неможливості їх поповнення за рахунок кредиту, призводить лише до збільшення його заборгованості перед бюджетом.

Гібридний метод поєднує переваги методу нарахувань, пов'язані із забезпеченням стабільних надходжень до бюджету держави, і касового методу, оскільки він стимулює покупців до своєчасних розрахунків за придбані товари. Проте він є найбільш жорстким для платників податків, а тому його застосування може бути виправданим лише за умов гострої потреби у бюджетних коштах і неглибоких порушень у функціонуванні платіжної системи.

В Україні було здійснено перехід від касового методу визначення дати виникнення податкових зобов'язань і права на податковий кредит до їх визначення за правилом першої з подій, яке, на нашу думку, виявилося гіршим і від касового, і від гібридного методів. Згідно з цим правилом, підприємство може здобути право на податковий кредит після поставки йому товарів постачальником незалежно від того, розрахувалося воно з останнім чи ні. Це стало однією з причин загострення проблеми податкової заборгованості перед бюджетом і бюджетної заборгованості з ПДВ. В основі механізму виникнення такої заборгованості лежить проста і досить поширена до 2000 р. схема, коли посередницька фірма-експортер здобувала право на відшкодування вхідного ПДВ, не розрахувавшись з підприємством-виробником. У свою чергу, останнє не могло виконати своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, перетворюючись на його боржника, а держава, недоотримуючи податки, не розраховувалася вчасно з експортерами. Не випадково саме після 1997 р. заборгованість з ПДВ перед бюджетом почала стрімко зростати. Якщо з 1994 р. до 1997 р. вона зросла з 0,3 до 0,9% ВВП, то вже у 1998 р. - до 3,8%, а у 1999 р. - до 4,4%. Отже, якщо за 1996-

1997 рр. недоїмка з ПДВ збільшилася в 1,5 раза, то за 1997-1998 рр. - у 3 рази.

Це зумовило необхідність внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість", спрямованих на більш жорстку регламентацію умов надання експортерам права на відшкодування ПДВ. Такі зміни було внесено Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" від 1 червня 2000 р. Вони передбачали подання експортером, крім розрахунку суми експортного відшкодування, також копії платіжного доручення, завіреної банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника в рахунок оплати придбаних товарів. Це фактично означало опосередковане підтвердження значення касового методу як більш прийнятного в умовах, що склалися в Україні.Запровадження жорстких умов експортного відшкодування ПДВ розширило можливості для вчасних розрахунків з бюджетом підприємств, що постачають свою продукцію експортерам. Це, імовірно, стало однією з причин зменшення недоїмки з ПДВ у 2000 р. Проте списання та реструктуризація податкової заборгованості у 2001 р. стали поштовхом для нового нагромадження боргів, продемонструвавши недоцільність вчасного виконання податкових зобов'язань перед державою.

Загостренню проблеми бюджетної заборгованості сприяло також запровадження досить жорстких умов відшкодування ПДВ з бюджету - протягом місяця після подачі декларації. У зв'язку з ускладненням процесу такого відшкодування в наступні роки робилися спроби внести зміни і доповнення до відповідних статей закону, узгодивши їх з реаліями української економіки. Цими доповненнями передбачалося ув'язати отримання бюджетного та експортного відшкодування з виконанням платниками податків своїх податкових зобов'язань перед бюджетом. Так, Законом України 'Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" від 4 березня