Іспит з курсу Теорія грошей

15.Суть та механізм державного регулювання економіки.

Регулятивний вплив держави на ринкову кон’юктуру – реалізація кон’юктурної політики, співвідношення сукупного попиту і сукупної пропозиції. Оскільки сукупний платоспроможний попит формується і реалізується в грошовій формі то в процесі формування, розподілу і використання НД, кон’юктурна політика забезпечується насамперед державним регулюванням грошового обороту. Через регулювання окремих грошових потоків, маси грошей, %, швидкості обігу грошей держава має можливість впливати не лише на зміну попиту, а й пропозиції. За способом та характером впливу на поведінку економічних суб’єктів усі заходи кон’юктурної політики можна поділити на 3 групи: заходи фіскальної політики, що зводяться до ек. регулювання через механізми оподаткування. Якщо рівень фіскальних вилучень доходів економічних суб’єктів зростає, це зменшує їх можливості і послаблює інвестиції. Заходи грошово-кредитної політики – через механізми зміни пропозиції грошей та їхньої ціни може бути експенційна – неконтрольоване зростання пропозиції грошей і як наслідок інфляція та рестрикційна відбувається різке обвальне скорочення пропозиції грошей і вони швидко дорожчають. Пряме втручання держави в економічне життя допускається в таких випадках, коли заходи фіскальної та монетарної політики не діють. До таких заходів належать заморожування цін, раціонування споживання. Такі заходи суперечать ринковому господарюванню і застосовуються як виняток. Головним завданням кон’юктурної політики є згладжування коливань ринкових процесів з метою підтримання загального стану ринкової кон’юктури на рівні, що забезпечував би досягнення визначених цілей економічної політики. Таке регулювання забезпечується впливом певного її заходу або їх поєднанням.

16. Інструменти гр-кред політики

Грошово-кредитна політика - це сукупність взаємозв’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через свій центральний банк. Основними стратегічними цілями грошово - кредитної політики є загальноекономічні цілі держави: економічне зростання, забезпечення високої зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу. Інструменти грошово-кредитої політики поділяються на загальні та селективні.

Загальні (традиційні) інструменти є інструментами опосередкованого впливу, мають вплив на всю банківську систему і носять постійний характер.

Селективні (нетрадиційні) інструменти мають адміністративний та вибірковий характер впливу і носять тимчасовий характер.До селективних інструментів відносять політику примусового кредитування; політику кредитних обмежень і т.п. До загальних інструментів відносяться: 1) Обов'язкові резерви - це кошти комерційних банків, що зберігаються на безпроцентних(резервних) рахунках в НБУ. Норма обов'язкового резервування - це відсоток відрахувань від залучених коштів комерційних банків, які мають зберігатися на резервних рахунках в НБУ. Коли НБУ прагне зменшити обсяг грошової маси в обігу, то він підвищує нормку обов’язкового резервування і навпаки. 2) Офіційна відсоткова ставка - це ставка, за якою центральний банк продає комерційним банкам кредитні ресурси. Виділяють два види офіційної відсоткової ставки: Облікова ставка - це ставка, по якій центральний банк кредитує комерційні банки шляхом переобліку векселів; Ломбардна ставка - це ставка, по якій центральний банк кредитує комерційні банки під заставу цінних паперів; ломбардна ставка вища ніж облікова тому, що ризик по ломбардних кредитах вищий.

3) Операції на відкритому ринку - це купівля-продаж державних цінних паперів центральним банком. Емітентом цих цінних паперів виступає держава, в особі Міністерства фінансів або казначейства, а центральний банк виступає агентом держави по розміщенню державних цінних паперів. Коли центральний банк прагне зменшити обсяг грошової маси в обігу, то він продає державні цінні папери і навпаки

17. Суть та види гр. реформ

Грошові реформи - це повна чи часткова перебудова грош системи, яку проводить держава з метою оздоровлення грошей, чи поліпшення механізму регулювання грош обороту стосовно нових соц - економ умов, чи одне і друге водночас. За глибиною реформаційних заходів виділяють структурні або повні грошові реформи та реформи часткового типу. Структурні (повні) грошові реформи проводилися при переході від біметалізму до золотого мономенталізму, від останнього до системи паперовогрошового чи кредитного обігу. При цьому потьрібно не тільки замінити один вид грошей на інший, а й здійснити істотні структурні зміни в економіці, в держ фінансах, банк і валютній системах тощо. Реформи часткового типу торкаються тільки самої організації грош обороту і зводяться до зміни окремих елементів грош системи. Сама база грош. системи та структура економіки і грошкредитних відносин залишається незмінним. При цьому змінюється масштаб цін, вид і номінал грошових знаків, механізм емісії грошей тощо. Ці реформи поділяються на: 1)формальні реформи, за яких купюри одного зразка одного зразка змінюються на купюри іншого зразка, а масштаб цін (величина грошової одиниці) не змінюється; 2) деномінаційні реформи, за яких також здійснюється деномінація грошей у бік збільшення грошової одиниці (масштабу цін). Ці реформи проводять шляхом обміну старих купюр на нові та перерахування всіх грошових показників, за певним співвідношенням, внаслідок чого маса горшей в обігу зменшується , а грошова обиниця збільшується. За характером обміну старих грошей на нові виділяють неконфіскаційні реформи, коли за єдиним співвідношенням обміну грошей здійснюється уцінка запасу грошей, доходів і цін для всіх економічних суб’єктів однаково, тобто незалежно від поданих до обміну запасів старих грошей чи інших критеріїв (готівкові і безготівкові запаси тощо). Так була проведена грош реформа в Україні в 1996 р. За конфіскаційних реформ співвідношення обміну грошей диференціюється залежно: від величини поданого до обміну запасу старих грошей (чим вона більша, тим менше співвідношення обміну, чи встановлюється ліміт на обмін банкнот); від фолрми зберігання запасу старих грошей (вклади в банки можуть обмінюватися по меншому коефіцієнту, ніж готівка, чи взагалі співвідношення 1:1); від форми власності власника грошей (для держ власників грошей обмін може здійснюватися за більш пільговою пропорцією, ніж для приватних). За порядком введення в обіг нових грошей розрізняють одномоментні грошові реформи (введення нових грошей в обіг здійснюється за короткий строк - 7-15 днів, протягом якого технічно можливо обміняти старі гроші на нові) і реформи паралельного типу ( випуск в оборот нових грошових знаків здійснюється поступово, паралельно з випуском старих знаків і вони тривалий час функціонують одночасно і паралельно).