Економічна безпека України
Коли в країнах з розвинутою ринковою економікою реструктуризуються деякї нерентабельні галузі економіки чи великі підприємстві, то, як наслідок цього, багато працездатних людей втрачають свої робочі місця. Щоб запобігти зростанню безробіття та соціальних виплат, держава допомагає цим людям створювати власні бізнеси, забезпечуючи перепідготовку й отримання стартового капіталу на пільгових умовах.Після розпаду Радянського Союзу західні демократії вважали, що процес ринкових перетворень нових країн може відбутися за незначної західної технічної допомоги та фінансової підтримки. Проте зараз уже досить чітко простежується те, що Захід повинен відігравати значнішу роль у проведенні ринкових реформ у нових країнах.
Світ, що швидко змінюється, мабуть потребує й швидкої реакції міжнародних фінансово-кредитних установ. Ще в жовтні 1995 року Президент Світового Банку Джеймс Волфенсон виділив декілька пріоритетів у співпраці з новими державами. Особливий наголос він зробив на тому, що всі компоненти співпраці Світового Банку з новими незалежними державами повинні застосовуватись системно, щоб забезпечити впровадження успішної програми розвитку країн - реципієнтів. Але не все залежить тільки від Світового Банку, діяльність якого та роль у цьому важко переоцінити.
В Україні поки що немає чіткої й добре продуманої стратегії розвитку економіки, в рамках якої могли б ефективно здійснюватись кредити Світового Банку, що відіграють позитивну роль у реформуванні окремих секторів економіки. Але за відсутності згаданої стратегії реформування в Україні, ці кредити мають лише локальний ефект, незважаючи на те, що Світовий Банк вже профінансував в Україні кілька системних проектів для прискорення ринкових перетворень. Починаючи з 1995 р., Світовий Банк профінансував і продовжує фінансувати з десяток проектів системного та реабілітаційного характеру на загальну суму близько 2 млрд. доларів. Мета подібних кредитів - дати поштовх ринковим змінам в ключових галузях, забезпечуючи зміну законодавства та створення загального сприятливого економічного середовища. Однак ефект від цих кредитів, які повертаються з загальнодержавного бюджету, залишає бажати кращого. І ситуацію на краще в даному разі має змінювати українська сторона, оскільки вона відповідає за створення сприятливого клімату принаймні для ефективного використання кредитів МФО. Збільшення обсягів кредитування дуже бажане, але нетреба забувати, що міжнародні кредити ні за обсягами, ні за цілями не можуть мати вирішальний характер. Вони лише можуть доповнювати наші власні зусилля.
Україна, як і інші країни з перехідною економікою, має великий дефіцит платіжного балансу та бюджету. Навіть Міжнародному валютному фонду (МВФ) не під силу взяти на себе фінансування цього дефіциту, хоч він і намагається це зробити. Це призводить до того, що, по-перше, ліквідність активів МВФ знижується, а це може вже найближчим часом похитнути становище навіть такої авторитетної та впливової організації, по-друге, кредити МВФ, фінансуючи дефіцит платіжного балансу без реального реформування економіки України, тільки відтягують кризовий вибух.
Технічна допомога (ТД), що надається Україні західними країнами, відіграє важливу роль у перенесенні сюди ринкових ідей. Але якби українські одержувачі ТД були б краще підготовлені і могли з більшою користю для себе використовувати цінні знання, якіщо надають їм іноземні й міжнародні донори, позитивний ефект донорської діяльності для економіки країни був би вищим. Проте самі донори можуть підвищити ефективність своєї діяльності в Україні щодо надання ТД. Трапляється, що донори, через забюрократизованість своїх процедур, не встигають за перебігом економічних подій, спізнюючись направляти технічну допомогу туди, де її найбільше потребує стан економіки. Через це вони надають підтримку багатьом недовговічним урядовим організаціям, комісіям, комітетам та центрам. А нинішня ситуація вимагає того, щоб більше донорських зусиль концентрувалось на безпосередній підтримці підприємництва та діяльності неурядових організацій.
Щоб підвищити ефективність технічної допомоги, українські консультаційні заклади мають одержувати більше донорської підтримки. Українські консультанти, які мають високу кваліфікацію і здобули міжнародне визнання, продовжуватимуть співпрацю з урядовцями та приватними підприємцями і допомагатимуть їм сприймати міжнародний досвід після закінчення дії програм допомоги Україні. Бажано, щоб кваліфіковані особи та неурядові організації, які довели свою спроможність сприяти ринковим перетворенням в Україні, мали більше підтримки. Впровадження технічної допомоги місцевими спеціалістами та неурядовими організаціями може проводитись якісніше та з меншими витратами.
Ще одним джерелом підвищення ефективності технічної допомоги в Україні могло б стати повне звільнення усіх видів грантів від сплати податків. Як відомо, метою технічної допомоги є прискорення ринкових реформ в економіці України. Однак, на деякі види технічної допомоги, згідно з законодавством України, треба сплачувати до 50% гранту у вигляді податків, що автоматично знижує його ефективність. Хоча, якщо взяти, наприклад, Польщу, то там парламент давно прийняв закон про звільнення від податків усіх видів технічної допомоги.Практика свідчить, що неможна досягти бажаних результатів без комплексного розвитку внутрішнього ринку, який є основою будь-якої економіки. Це і є те, що зараз називають загальним економічним кліматом в країні, який треба створювати на базі добре проробленої програми. Така програма повинна починатись з формування високопрофесійної команди, маркетингу на національному рівні і закінчуватись реструктуризацією нерентабельних виробництв та розвитком підприємництва. Цій цілям має бути підпорядкована підготовка адекватних нормативних і законодавчих актів, а також зовнішньоекономічна і зовнішньополітична стратегія країни.