Економічна безпека України
За умов України було б доцільно, щоб власник підприємства здійснював над ним повний контроль і ніс відповідальність за його діяльність. Для власника це був би великий стимул. Але “приватизовані” підприємства, які належать трудовому колективу, так і не мають власника. Тобто знову ж таки заради формальних показників, як і при соціалізмі, нехтуються інтереси економічного розвитку та економічної безпеки України.
Систематично і з часом усе більше лякають громадян України тінізацією економіки. За свідченням керівників держави, в тіні виробляється вже більше половини ВВП. І громадянам України пояснюють, що якби 10% цього ВВП витягнути з тіні, то можна було б значною мірою знизити податковий тиск. Тобто всі біди намагаються звалити на тіньову економіку, яка уникає сплати податків. Цей наївний заклик немає нічого спільного з реальністю. Об'єктивно, за своєю природою, тіньова економіка не може зробити цей крок першою, про що свідчить і світова практика. Навпаки, треба спочатку знизити податки і тоді в економіці зменшиться її тіньова сторона.
З підручника для студентів першого курсу економічних вищих навчальних закладів розвинутих країн Заходу відомо, що чим нижче податки, тим більше поле оподаткування і, як результат, загальна сума зібраних податків. А не навпаки, як у нашому випадку, коли податкова система конфіскаційного характеру змушує виробників “ховатися в тінь”, щоб уникнути знищення від рук власної ж держави. Яскравим прикладом залежності рівня податків і ділової активності та поповнення бюджету була ситуація в кінці 1970 - на початку 1980 років у США. Адміністрація Р. Рейгана, яка прийшла до влади у 1980 році, успадкувала досить загрозливу тенденцію спаду темпів економічного зростання, зниження бюджетних надходжень та скорочення робочих місць. Перше, що зробила ця адміністрація, це суттєво знизила податки. Вже через кілька місяців ситуація почала виправлятися: з'явилось більше підприємців, податки від діяльності яких з лишком компенсували їх знижений рівень.
Звичайно, економіка не миттєво реагує на зміну податкових ставок. Для цього потрібен певний час, впродовж якого державі треба забезпечувати надходження до бюджету. Тобто існує певний проміжок часу між зниженням податкових ставок і поповненням бюджету за рахунок виходу підприємців з тіні та народженням нових виробників. Саме в цей період можна було б використати кредити міжнародних фінансових організацій (МФО) для поповнення державного бюджету.
А поки що тіньова економіка в Україні є найефективнішою часткою нашої загальної економіки, яка в разі скорочення податкових ставок вийшла б із тіні, досить швидко сформувавши здорове ядро ринкової системи. Навіть зараз, знаходячись у тіні, ця частка економіки відіграє дуже позитивну роль, забезпечуючи робочі місця, виплату зарплатні та споживання товарів в Україні та непряме поповнення бюджету.Україна має досить непогані умови для розвитку сільського господарства. Однак, вже котрий рік поспіль ми не можемо досягти навіть самозабезпеченості сільськогосподарською продукцією на базі домінуючої державної власності в цій сфері. Незважаючи на те, що формально у нас земля може бути власністю, фактично не існує механізм, за допомогою якого можна було б зробити землю повноправним товаром на ринку. Значною мірою це відбувається через могутнє державно-аграрне лобі в парламенті, яке є опорою неефективного державного сектору в сільському господарстві.
Ключовим питанням в аграрній сфері залишається власність на землю, без реальної приватизації якої неможливі позитивні зміни в цій сфері. Земля повинна стати товаром, якій буде продаватись і покупатись на ринку, що є дуже важливим у залученні внутрішніх та іноземних інвесторів. І знову-таки жоден бюджет не витримає видатків на модернізацію сільського господарства України. Це не є завданням парламенту або уряду. Їхнім завданням у цьому є лише нагальне перетворення землі в товар. Все інше зроблять учасники ринку, які інвестуватимуть в аграрне відродження України. Отже, потрібно здійснити реальну приватизацію колгоспно-радгоспної власності, щоб зняти гальма з ринкових перетворень в сільському господарстві.
Нажаль, наша економічна політика здійснюється суто монетарними важелями, за рахунок чого і підтримується відносна стабільність гривні. Проте за наших умов теоретичний постулат “стабільна валюта - здорова економіка” явно не спрацьовує. Цей перший крок стабілізації валюти явно затягнувся. Не доповнена немонетарними важелями (наприклад, зниженням податків, митних тарифів), чисто монетарна політика знищує національну економіку, оскільки відносно невисокій рівень інфляції та стабільність національної валюти підтримується не через розвиток національного виробництва, а за рахунок іноземних кредитів, які проїдаються, невиплат заробітної плати та інших аналогічних методів.
Виходить, що формальні показники стабільності національної валюти та низького рівня інфляції підтримуються за рахунок придушення національної економіки і внутрішнього платоспроможного попиту. Маємо парадоксальну ситуацію: чим гірше реальне становище в Україні, тим краще формальні показники. Навіть середньострокові наслідки такої політики неважко передбачити: це або банкрутство держави стосовно зовнішніх кредитів, або соціальний вибух, або одне й друге разом. Варіантів небагато, як і часу для зміни економічної стратегії.