Економічна ситуація в Україні
Згідно з теорією Кейнса фіскальна політика, орієнтована на по¬долання безробіття, передбачає зростання державних витрат і скорочен¬ня податків. Фіскальна політика, спрямована на зниження інфляції, вимагає скорочення державних витрат при зростанні податків. Грошо¬во-кредитна політика - порівняно з фіскальною політикою - справляє слабкий вплив на стабілізацію економіки.
Кейнсіанська теорія пізніше була модифікована нео- і по-сткейнсіанцями.
Альтернативні макроекономічні концепції державного регулюван¬ня були започатковані у 70-ті роки, коли у країнах з розвинутою ринковою економікою намітилася тенденція до зниження рівня продук¬тивності праці та посилення інфляційних процесів, що викликало не¬довіру до теорії Кейнса. До основних з них слід віднести монетаризм, теорію раціональних очікувань і теорію "економіки пропозиції".Монетаризм поширився у бО-ті роки. Його прибічники вважають, що гроші відіграють набагато важливішу, ніж інші чинники, роль для визначення стану ринкової економіки, і відстоюють суто грошову кон¬цепцію причин інфляції. Основними твердженнями монетариської теорії є такі аспекти макроекономіки: 1) приватна економіка є стабільною, при цьому простежується постійна тенденція до рівноваги, оскільки ринок самостійно регулюється цінами і кількістю товарів; 2) анти¬циклічний державний вплив не реакція, а причина кон'юнктурних ко¬ливань; він означає відсутність гарантій для приватного сектора і призводить до помилкових рішень.
Теорія раціональних очікувань дістала свого поширення з середи¬ни 70-х років, коли в економіці підвищилися рівні інфляції та без¬робіття, виникла стагфляція. Ця теорія виходить з того, що усі ринки є висококонкурентними, рівноважні ціни швидко пристосовуються до нових ситуацій, зарплата і ціни можуть як підвищуватися, так і зни¬жуватися. Ринкові суб'єкти поводять себе раціонально, в очікуванні зростання цін розширюється ринковий попит, стимулюючи нове зро¬стання цін. Таким чином, ефективність стабілізаційної політики держа¬ви зводиться до нуля.
Теорія "економіки пропозиції" пов'язує стагфлящю з державним втручанням в економіку, а саме із зростанням податків, які негативно бпливають на стимули до праці. Через це центральну роль вона відводить ринковим механізмам стабілізації. Прихильники теорії "еко¬номіки пропозиції" виступають за підтримку великих скорочень по¬датків, переходу від прогресивних до регресивних податків, розглядаючи це як умову стимулювання заощаджень та інвестицій.
Західноєвропейська модель
В регулюванні ринку країн Західної Європи можна ви¬ділити два періоди: інтенсивного розвитку механізмів дер¬жавного регулювання і дерегулювання.
Криза 1929-1933 р.р. оголила глибоку невідповідність між реальною дійсністю і пануючою серед економістів дум¬кою про ефективність конкуренції. В цей період в Західній Європі почали широко використовуватись різні форми втру¬чання держави в економіку. В довоєнний і післявоєнний пе¬ріод розвиток господарських систем Західної Європи відбу¬вався у відповідності з основними рецептами кейнсіанства.
Це проявилось в застосуванні різних інструментів дер¬жавного регулювання з метою стабілізації економічної кон'¬юнктури, згладжування циклічних коливань, забезпечення макроекономічних умов для підтримки високих темпів зрос¬тання і якомога повнішої зайнятості.
Зросла частка національного доходу, який перерозподіляв¬ся через державну бюджетну систему. Був створений великий державний сектор через націоналізацію деяких галузей , господарства і через створення державних і змішаних під¬приємств в провідних галузях економіки. В періоди, коли виникала загроза розладу економіки, такі галузі інфраструк¬тури як транспорт, зв'язок, водопостачання, енергетика та інші націоналізувались. Держава активно кооперувалась з приватним капіталом, беручи на себе відповідальність за створення нових галузей і реконструкцію старих. В 50-70-х роках отримало розвиток нормативне регулювання в сфе¬рі тривалості і умов праці, найму і звільнення. Цьому пе¬ріоду характерний розвиток різних форм програмування і планування національної економіки. Так, зокрема система планування у Франції в цей період пройшла два етапи. Пер¬ший відноситься до післявоєнного періоду, для якого харак¬терне досить сильне втручання в економіку, прийняття обо¬в'язкових для підприємств планів. В 70-х роках був здій¬снений перехід до індикативного планування, яке дозволило на демократичній основі координувати позицію держави і приватного бізнесу.
Разом з тим, методи дефіцитного фінансування економіки в поєднанні з експансіоністською політикою кредитних орга¬нів, які застосовувались в якості державного регулювання рин¬ку в Західній Європі, сприяли інфляції. Тому з початку 80-х років .в них розгорнулась боротьба за скорочення масштабів такого втручання і скорочення державного сектора в економіці.