Інфляція, суть, суспільні витрати та антиінфляційні заходи

[_Висока соціально-економічна "ціна", яку суспільство сплачує за допущену інфляцію, вимагає аитиіифляційиих дій. Світова прак¬тика нагромадила в цій галузі певний досвід.

Контроль над зарплатою та цінами е частиною державної по¬літики регулювання сукупного попиту. Визнається, що він не лише обмежує сукупний попит, а й є засобом подалання інфляційних очі¬кувань з боку робітників та підприємців. Адже, повіривши у рішу¬чість дій уряду, суб'єкти економічних відносин можуть стримати свої "зазіхання" на подальше зростання зарплати і цін кінцевої продукції. «Можливі різні варіанти контролю: домовленість з проф¬спілками про обмежене зростання зарплати, прийняття законів, які регулюють зростання зарплати та цін. В Україні, зокрема, прийма¬лися законодавчі акти щодо обмеження рентабельності виробниц¬тва з метою стримування цін.

Слід, однак, враховувати, що в разі скорочення попиту за ра¬хунок обмеження зарплати може бути досягнуто антистимулюючо-го ефекту: скорочення випуску. Це особливо небезпечно при інфля¬ції, пов'язаній зі спадом. З іншого боку, наслідки контролю над зарплатою можуть бути зведені нанівець необмеженим зростанням державних витрат.Індексація доходів є антиінфляційним заходом у межах полі¬тики регулювання сукупного попиту. Він передбачає зміну зарпла¬ти, боргових зобов'язань, ставок процента у відповідь на зміну цін. Його застосування може протидіяти втраті зацікавленості у про¬дуктивній діяльності, а також скороченню заощаджень та інвести¬цій. Неоднозначність цього антиінфляційного заходу полягає в то¬му, що в разі, коли інфляція спричинена "шоком пропозиції", то ін¬дексація погіршує загальний стан економіки. Вихід із "шоку пропо¬зиції" передбачає структурну перебудову економіки, а отже, зрос¬тання одних цін швидше, ніж інших, і навіть зменшення цін у де¬яких галузях. Індексація ж доходів діє в бік усереднення зарплат, а отже, протидіє коригуванню рівня цін-j

' Політика податкового регулювання стає заходом непрямого обмеження цін та доходів. Вона передбачає зростання норми опо¬даткування із кожним відсотком зростання цін, що перевищує вста¬новлену межу.

"Концепція пропозиції" є антиінфляційним заходом, який по¬лягає у збільшенні природного рівня виробництва? Її суть найкра¬ще відображає такий графік (графік 7).

Пояснення до графіка:

1. На графіку зображені три точки рівноваги попиту і пропозиції: Е\, Ег та е). Точка Еі від¬повідає вихідному стану рівноваги попиту і пропозиції у короткотерміновому періоді і одночасно довготермінової пропозиції.

2. Точка Ег відповідає збільшенню попиту у короткотерміновому періоді і виникненню інфляції. Якби державою не були вчиненні дії, спрямовані на стимулювання пропозиції, то, найвірогідніше, мав би місце той варіант подій, який був розглянутий нами щодо інфляції попиту: за рахунок зменшення пропозиції економіка повертається до природного рівня виробництва при ще вищих цінах.

3. З метою запобігання скороченню пропозиції під впливом інфляційних пе¬редбачень здійснюються заходи щодо збільшення природного обсягу ви-роб-ництва. Обсяги виробництва у довготерміновому періоді збільшуються від точки Y\ до Yi. Якщо немає передбачень щодо зростання цін на фактори ви¬робництва, то праворуч зсувається і лінія короткотермінової пропозиції. Точка е} означає нову рівновагу без зростання цін, але при збільшенні виробництва.

Серед заходів, які вживалися для збільшення природного рівня • виробництва, слід насамперед назвати:

1) зміни у системі оподаткування доходів та податкових пільг з ме¬тою підвищення продуктивності і стимулювання додаткових ін¬вестицій;

2) стимулювання конкуренції виробників;

3) вкладення державних коштів у розвиток виробничої та соціаль¬ної інфраструктури.

Специфічні умови боротьби з інфляцією у постсоціалістичних країнах породили особливі антиінфляційні заходи:

1) обмеження ліквідності грошей;