Інфляція, суть, суспільні витрати та антиінфляційні заходи
Отже, зв'язок між грошовою пропозицією та цінами послаб¬люється динамікою реального ВНП та швидкістю обертання гро¬шей. Розуміючи це, представники монетаризму зауважують, що швидкість обертання є відносно постійною у тому розумінні, що її можна передбачувати і контролювати. За їхніми уявленнями, швидкість обертання є функцією норми процента: якщо ставка за¬лишається незмінною, то і швидкість обертання також не зміню¬ється. А власне зв'язок між процентною ставкою і швидкістю обер¬тання пояснюється тим, що за вищої ставки процента люди менш схильні тримати готівку, намагаються її позбутись. Завдяки цьому пришвидшується обертання грошей.
Кейнсіянський погляд. Кейнсіанство, як зазначалося вище, по¬ставило в центр макроекономічної теорії сукупний попит. Виходя¬чи з цього, це вчення пояснює і явище інфляції.
Із курсу мікроекономіки нам відомо, що ціни залежать від граничних витрат, а граничні витрати, у свою чергу, від рівня зар¬плати. Зростання сукупного попиту, за кейнсіанською теорією, має призвести до збільшення рівня зарплати, рівня витрат, а отже, і до
підвищення цін.
Відомий економіст А.Філліпс свого часу зібрав статистичний матеріал за 1861-1913 та 1923-1958 pp., який підтверджував існування залежності
між щорічним зростанням зарплати та відсот¬ком безробіття. При безробітті на рівні 4,5% від числа працездатних рівень зарплати залишається незмінним. При скороченні безробіття до 4% відбувається річне збільшення зарплати на 0,5%. На основі цих даних і була побудована відома крива Філліпса (графік 4).
Зв'язок між безробіттям та рівнем зарплати, відображений на цьому графіку, є базою для пояснення інфляції. У разі скорочення безробіття під тиском збільшення сукупного попиту відбувається зростання рівня зарплати. Це спричиняє зростання граничних ви¬трат і в результаті - зростання цін, тобто інфляцію:
AD^ -> t4 -> W^ -> MCt -> J°t, де U- рівень безробіття;
Л/С-граничні витрати. W - рівень зарплати; усі міркування, які ви¬пливають із кривої Філліп¬са, мають обгрунтування за умови, що продуктивність праці лишається незмін¬ною. Якщо ж, наприклад, продуктивність праці (ви¬робіток на одного праців¬ника) зростає швидше, ніж зарплата, то, навпаки, ціни зменшуються. Отже, зв'язок
w1~ -> мс Т -> рї
справедливий лише за двох умов: коли продуктивність лишається незмінною або коли зарплата зростає швидше, ніж продуктивність.
Традиційно крива Філліпса зображається в координатній пло¬щині, де по вертикалі відкладається рівень інфляції. А сама крива розглядається як набір альтернативних комбінацій інфляції і безро¬біття. Ще більш конкретно криву Філліпса можна визначити як криву, що відображає можливий компроміс між безробіттям та ін¬фляцією: із збільшенням безробіття інфляція зменшується.
Примітка
Крива Філліпса досить прискіпливо перевірялась на відповідність фактичному станові речей. Історія інфляції і безробіття, зокрема у США 60-х років, досить точно "відтворювала" криву Філліпса. Так, у 1969 p. рівень без¬робіття становив понад 5%, а рівень інфляції менш як 2%; у 1968 p. рівень безробіття був близько 3,5%, а інфляція перевищувала 5%. Але перша поло¬вина 70-х років засвідчила, що крива Філліпса як модель поєднання інфляції і безробіття виявляється справедливою не завжди. У 1973-1975 pp. відбувало¬ся одночасне зростання і інфляції, і безробіття. В 1976-1979 pp. розвиток еко¬номіки знову відповідав кривій Філліпса.
В цілому досвід 70-80-х років засвідчив, що рух вздовж кривої Філліпса лі¬воруч-вгору (коли зменшення безробіття досягається за рахунок збільшення ін¬фляції) виявляється більш простим, ніж зворотний рух праворуч-вниз. "Плата" за зменшення інфляції у вигляді зростання безробіття виявляється більш значною, ніж "плата" за зменшення безробіття за рахунок підвищення інфляції.