Інфляція, суть, суспільні витрати та антиінфляційні заходи
Пояснення до системи графіків:
1. Поєднання чотирьох графіків дає змогу пояснити, чому підвищення цін на один із "нетрудових" ресурсів (енергоносії, сировину), вплинувши на попит на працю,може призводити до зсуву лінії сукупної пропозиції ліворуч. Гра фік 1 - виробнича функція, яка відображає гой факт, що обсяги реального продукту залежать від залученого ресурсу праці. Графік 2 ілюструє взаємодію попиту і пропозиції на ринку праці. Графік 4 показує зрушення у короткотер¬міновому періоді лінії пропозиції.
2. На графіку 1 відображено спад виробничої' функції від Y,(L) до Y-,(L)
Точки В, С, D на графіку виробничої функції показують можливі варіанти рівнів виробництва при певній зайнятості.
3. На графіку 2 показано, що спад виробничої функції означає зменшення по¬питу на працю (зсув від L° до L° ). В умовах зменшеного попиту можуть існу¬вати різні варіанти поєднання зайнятості L та реальної зарплати. Для збе¬реження рівня зайнятості реальна зарплата мала б упасти до найнижчого рів¬ня /ті (точка D). Для збереження реальної зарплати на попередньому рівні / чрівень зайнятості мав би скоротитись до Z,; (точка В). Найвірогідн/шим є вста¬новлення рівноваги в точці перетину ліній попиту на працю та її пропозиції (точка С ).
4. Графік 4 показує лівосторонній зсув пінії AS як результат змін у виробничій функції та у реальній зарплаті. Зокрема, точка С демонструє новий рівень ре¬ального продукту У,, якому відповідає новий рівноважний рівень реальної W / зарплати " /т, •/-з
Особливої уваги заслуговує питання, чому подорожчання од¬ного з елементів виробничих витрат викликає зменшення сукупної пропозиції. Якщо виробники під тиском зростання цін на певний елемент виробничих витрат скорочують його споживання, то ви¬робничі можливості економіки зменшуються. Це означає, що ко¬жен додатково найнятий працівник може створити менший про¬дукт. Так, при збільшенні кількості працюючих від,Ь,доЬ, у межах виробничої функціїY-,(L) може бути створено ^' продукту і не може бути його створено Y,. Якщо ж кількість найнятих працівни¬ків залишається L,, то при скороченні виробничої функції відбу¬деться скорочення граничного продукту (перехід від точки А до Z>),
що відповідає зменшенню реальної зарплати (від ^// до ^// ). /і / Ч
Після того, як за допомогою виробничої функції і графіка ринку праці ми пояснили лівосторонній зсув лінії сукупної пропо:
зиції. розглянемо власне модель інфляції витрат. Графічно вона має такий вигляд (графік З):
Пояснення до графіка:
1. На графіку показано, що стан рівноваги, досягнутий у точці А, де обсяг пропозиції відповідає реальним можливостям еконо¬міки (Y(K,L)), змінюється через лівосторон¬ній зсув сукупної пропозиції. Рівновага від точки А зміщується у точку В, якій відповідає вищий рівень цін і менші обсяги кінцевого продукту.
2. Рівновага може зміститись у точку С (де вищі ціни при досягненні початкових обся¬гів виробництва), якщо держава здійсню¬ватиме заходи, що стимулюватимуть збіль¬шення сукупних витрат.
Значну роль у лівосторонньому зсуві сукупної пропозиції відіграють передбачення виробників. Раптове збільшення цін на певний елемент виробничих ресурсів підвищує передбачувані ціни на засоби виробництва. Якщо попит залишається на попередньому рівні, то виробництво у попередніх обсягах стає нерентабельним. Однак економіка не може лишатись у такому стані тривалий час, оскільки реальний обсяг не відповідає природному.
Після того, як рівновага досягла точки В (за нашим останнім графіком), подальший розвиток подій можливий за двома варіан¬тами: повернення в точку А і перехід до точки С. Перший варіант передбачає, що скорочення виробництва і небезпека безробіття змусять робітників погодитись на зменшення зарплати. Зростаючі запаси товарно-матеріальних цінностей спричинять зменшення цін на засоби виробництва. Цьому ж сприятиме і структурна перебудо¬ва виробництва. Крива пропозиції почне зсуватись вниз до точки А, але ці перетворення не можуть бути швидкими.