Екномічні дива ХХ ст. Економічне диво Німеччини
Економічні стратегія і тактика держави у країнах, економіку яких було зруйновано грубим втручанням позаекономічних факторів, насамперед війною, мають специфічні риси. Вони пов'язані з тим, що економічна структура є сформованою дією переважно ринкових важелів, хоча дестабілізація сталася не внаслідок дії внутрішніх чинників системи. Остання має інституційну систему та певні вбудовані стабілізатори, що можна задіяти через налагодження порушеного ринкового середовища і його здатність забезпечувати ефективні стратегії приватних економічних суб'єктів і держави. Значні матеріальні руйнування не можуть бути усунені дією автоматичних регуляторів або для цього потрібно надто багато часу. Слід також враховувати закономірну за воєнних умов мілітаризацію економіки, що висуває вимоги її конверсії та структурних змін.
Отже, стратегічна мета економічної політики держави у таких країнах полягає у відбудові й вдосконаленні ринкового середовища та здійсненні спеціальних заходів щодо відновлення економічного потенціалу та використання його у мирному виробництві.
Напрями державної економічної стратегії у зазначеному типі нестабільних економічних систем є переважно традиційними для ринкової економіки. До них входить також формування підсистем стимулювання інвестицій у відбудову та структурну перебудову національних економік, перерозподілу матеріальних і фінансових ресурсів відповідно до поставленої стратегічної мети.
За таких умов зростає об'єктивна необхідність у посиленні державного втручання в економічні процеси, що тимчасово набуває жорстких форм. У переможених країнах деякий час були присутні окупаційні власті, які здійснювали енергійні та часом непопулярні економічні перетворення. У державах-переможцях також протягом певного часу залишалися військові уряди, легітимність дій яких була високою завдяки перемозі у війні.
2. ВІДБУДОВА ЕКОНОМІК ДЕРЖАВ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИГоловну причину розбіжностей у стратегіях повоєнної відбудови економік Німеччини, Італії та Франції слід шукати, у наслідках другої світової війни. У переможених Німеччині та Італії було фактично зруйновано інституційну систему державної влади, перші кроки з економічної відбудови здійснювалися під контролем окупаційних властей. Проте не слід розглядати зазначений процес як перехiд вiд центрального планового господарства до ринкового. Як вiдзначав В.Ойкен, пiд час вiйни економiку Нiмеччини скеровували центральнi органи, на які впливали приватні структури [5, с.81]. Натомість у Франції державна влада не лише зберегла свою інституційну основу, а й завдяки особистій популярності героя війни генерала Ш.деГолля, ентузіазму, природному для переможців, зміцнила її. Тому ця країна мала досить сили для проведення власної економічної стратегії відбудови.
Незважаючи на статус Німеччини як переможеної країни, економічна відбудова у Західній Німеччині проходила під впливом концепції соціального ринкового господарства (СРГ), що органічно поєднувала традиційні суспільні цінності та ідею вільного ринку.
Як зазначалося вище, інституційна система в Німеччині була фактично зруйнованою, і для забезпечення своєї легітимності політика економічної відбудови мусила включати суттєві заходи щодо досягнення соціального миру. За визначенням Г.Бласко, СРГ - це ще і "метод соцiальної полiтики, що поєднує в собi принцип свободи на ринку з принципом соцiального вирівнювання" [8, с.9].
Ключовим елементом концепцiї є поняття господарського порядку як сукупності форм, де розгортаються економічні стратегії держави та економічних суб'єктів. Цi форми тiсно пов'язані з порядком у суспiльнiй системi в цiлому. Порядок, на думку теоретикiв, можливий лише за умови, якщо поведiнці людей властива дисциплiна, а дисциплiна визначається саме ринковими відносинами. За висловом В.Ойкена, "така поведiнка можлива лише там, де з духу вірно усвідомленої свободи виходить пiдтвердження необхiдностi бажаного порядку" [5, с.83].
За Ойкеном, до традиційних принципів господарського порядку (окрім підтримки приватної власності, свободи укладення угод та економічної відповідальності підприємців) входять тісний взаємозв'язок усіх економічних важелів, постійність економічної політики, підтримання стабільності економічних показників [7, c.35-38]. Фактично, відповідно до прийнятої у даній роботі термінології роль держави, за концепцією СРГ, полягає саме у забезпеченні стабільності економічної системи.
А.Мюллер-Армак, теоретик СРГ, вважав основними елементами економiчної стратегії держави забезпечення конкурентної органiзацiї економiки, пiдтримку рiвних шансiв у пiдприємництві, полiтику зайнятостi та надання робiтниковi економiчної безпеки у рамках можливого, вирiвнювання доходiв економiчними засобами, соцiальне житлове будiвництво, розвиток кооперативної взаємодопомоги. Тобто створення на пiдприємствi такого соцiального порядку, що сприятиме позитивній мотивації як робітників, так і підприємців [4, с.69-70].