Нафтогазова промисловість України: проблеми та перспективи розвитку

2. Розв'язання проблеми прав інвесторів.3. Збільшити видобуток нафти і газу за рахунок Чорноморського шельфу.

5. Обгрунтування пропозицій та вибір альтернатив

Розглянемо шляхи виходу з проблемної ситуації, що склалася навколо диверсифікації постачання нафти і газу в Україну.

Зараз більше потребує розв'язання проблема диверсифікації газу. Зараз за рахунок тотальної залежності України від поставок російського газу вітчизняна галузь не може розглядатися як конкурентоспроможна ані на місцевому, ані на світовому рівні. Візьмемо хоча б такий факт: на 21-му Всесвітньому конгресі, що проходив у 2000 році в Ніцці слово “Україна” жодного разу не було висловлене публічно ні в контексті аналізу ситуації на міжнародному або хоча б європейському ринках газу, ні в контексті розвитку цих ринків або можливого перерозподілу ролей його операторів. При цьому ми споживаємо чи не найбільше газу в Європі!

Україна також не має права експортувати газ через жорсткі договори з Росією і розглядається не як великий споживач газу, а як великий безправний боржник за газ.

Туркменістан на даному етапі намагається вийти на європейський ринок газу, але проблемою є шляхи транспортування газу до Європи. при цьому росіяни зовсім не зацікавлені у виході туркменського газу на європейський ринок. В цьому разі Україна справді є стратегічним союзником Туркменістану, бо за розумного підходу може сприяти виходу на міжнародні ринки туркменського газу. І якщо перспективний проект створення нового газотранспортного маршруту Туркменістан – Азербайджан – Грузія – Україна – Західна Європа (через Каспійське і Чорне моря) це поки що справа майбутнього, то вже сьогодні Україна має певний запас транзитних потужностей, які може запропонувати Туркменістану. Це є взаємовигідним співробітництвом.

Іншим взаємовигідним співробітництвом є так званий “норвезький варіант” (Україна – Польща та інші східноєвропейські країни – Норвегія). Зараз Польща активно пропонує розв'язання проблеми диверсифікації постачання газу за рахунок побудови газопроводу з Норвегії Балтійським морем і початку постачання газу вже в 2004-2005 роках. Зрозуміло, що він буде дорожчим і для Польщі, і для України зі Словаччиною, але цим ми можемо розв'язати чи не найболючіше питання нафтогазової галузі. Норвезька сторона готова побудувати газопровід за власний рахунок (на потрібно українських грошей!) за умови, що транспортуватиметься не менше 10 млрд. кубометрів газу щорічно, при цьому може собі дозволити імпорт не більше 5 млрд. кубометрів... Ми маємо подвійну перевагу: диверсифікація постачання газу і унеможливлення проведення територією Польщі газопроводу Ямал – Європа в обхід України. Таким чином ми мали б гарантовано високі обсяги транспортування російського газу територією України і могли рівноправно вести діалог з Росією. Адже Росії дуже важко буде знайти альтернативні шляхи поставок газу в Європу в обхід України. Але будь-які наміри розглянути цей проект розбиваються через проросійську позицію нашого уряду (як це не дивно в даній ситуації).

Іншою болючою проблемою є завершення проекту по нафтопроводу Одеса-Броди і терміналу “Південний”. Зараз найбільш економічно вигідний (маємо на увазі ціну нафти на кордоні) для країн Північної і Центральної Європи (особливо Польщі, Словаччині, Чехії, Німеччині) шлях транспортування каспійської нафти пролягає територією України за таким маршрутом Баку (Азербайджан) – Супса(морський нафтотермінал, Грузія) – Одеса (морський нафтотермінал) – Броди (приєднання до нафтопроводу “Дружба”) – Європа. Наші найближчі конкуренти: транспортування каспійської нафти трубопроводами Баку – Джейхан (Туреччина), і Баку – Новоросійськ (морський нафтотермінал), а далі морем в Європу. За деякими даними собівартість транспортування однієї тони каспійської нафти українським шляхом в Європу буде на 20-30 дол нижче нинішньої. Інший приклад, ціна нафти, яка прокачана українським шляхом, в Німеччині буде вдвічі нижче ціни на новоросійську нафту.

Інші обставини, які сприяють українському варіанту:

а) суходільний нафтопровід Баку – Джейхан потребує надзвичайно великих коштів (більше 4 млрд дол) і має довгий термін окупності (15-20 років);

б) нафтопровід Баку – Джейхан проходить через сейсмічно активні зони і може створити екологічні проблеми;

в) нафтопровід Баку – Джейхан також проходить через “гарячу точку” Турції – Курдистан і можливі форс-мажорні обставини;