Нафтогазова промисловість України: проблеми та перспективи розвитку
1. Мета роботи
Метою даної аналітичної роботи є огляд сучасного стану нафтогазової галузі України, дослідження найгостріших проблем галузі, вироблення і обгрунтування можливих варіантів подолання проблем галузі.
Хотілося б зазначити ще іншу мету даної роботи: довести реальну конкурентоспроможність українського нафтогазового сектору на місцевому рівні, на рівні Євроазійського нафтогазового коридору, що зараз активно формується на основі стрижня Каспій – Західна Європа, а також у розрізі глобальних світових тенденцій ринку нафти і газу.
В роботі буде робитися наголос на конкретні проекти розвитку галузі, а не на декларативні концепції та спекуляції навколо цієї теми.
Метою роботи також є доведення такої думки, що нафтогазова галузь зараз є потенційно надзвичайно конкурентоспроможною, але вже на даний час втрачено великі можливості по реалізації цієї переваги і якщо не вжити кардинальних заходів, то за зовсім невеликий час ми втратимо всі конкурентні переваги. Хоча це твердження виглядає надто неконкретним, але будуть наведені конкретні факти в підтримку цієї думки.
Метою і методом роботи є абстрагування від всіх тих помилок, що вже зроблені, і зосередження на теперішній позиції і реалізації можливостей галузі в майбутньому.
2. Постановка проблеми.
Серед основних проблем нафтогазової галузі можна виділити такі основні:
1. Питання ефективної диверсифікації газо- та нафтопостачання в Україну.
2. Скорочення загального видобування нафти і газу в Україні.
3. Розвиток і підтримання працездатності газо- та нафтотранспортної системи України.
4. Необхідність загального скорочення споживання природного газу в Україні.
5. Створення сприятливого інвестиційного клімату в галузі.
6. Неповна завантаженість вітчизняних нафтопереробних заводів (НПЗ).
7. Криза неплатежів, особливо в газовому секторі.
3. Аналіз проблеми.
Розглянемо окремо кожну з вищенаведених проблем:
1. Питання ефективної диверсифікації газо- та нафтопостачання в Україну.
Обсяги імпорту нафтосировини в Україну складають 82,5% від споживання, причому майже весь обсяг забезпечується поставками з Росії (56%) і Казахстану (18,25%). Також треба врахувати специфічне географічне положення України, якій надзвичайно важко імпортувати сировину не з Росії. Це – обмеження імпорту нафтосировини з Близького Сходу внаслідок лімітування проходження танкерів через турецькі протоки. Імпорт з Каспію в обхід Росії на даний момент майже неможливий внаслідок незавершеного будівництва відповідного транспортного коридору. З Заходу (Британія, Норвегія) купляти нафтосировину невигідно внаслідок надзвичайно високої вхідної ціни на кордоні України і відсутності відповідної транспортної мережі.
Понад три четверті обсягу природного газу, який споживається в Україні, постачається трубопроводами з Росії. Інша чверть припадає на власний газ і невеликі поставки з Туркменістану. Тобто ми маємо ситуацію, коли диверсифікація надзвичайно незначна.