Перспективи розвитку туристично-рекреаційного комплексу Приморського регіону

Однієї з проблем, що існують у даний година в області туристичного законодавства є відсутність взаємозв'язку між нормами, що регулюють економічну діяльність суб'єктів туристичної індустрії й екологічним законодавством в Україні. Таким чином, склалася ситуація, у якій законодавство в області економічного менеджменту існує (див. табл. 1), але його значення в туристично-рекреаційній індустрії губитися.

Так, у Постанові Заради ВУС №1836/93 відзначається, що позначка і принципи екологічної політики в ЄС складаються, зокрема, у запобіганні, зменшенні і максимальній ліквідації забруднення, особливо у вогнищах його утворення, на підставі принципу «винуватець забруднення розплачується», у забезпеченні ефективного керування ресурсами й у використанні екологічно чистої технології, сприяючи тім самовідтворюючому розвитку суспільства.

Приміром, у Канаді використовується чотири рівні правового регулювання:

Федеральні законі, регламенти і директиви, що відносяться до проблеми національної важливості (океанічні і материкові навігаційні води, національний транспорт, небезпечні відходи й ін.)

Регламенти і директиви по екологічних проблемах (якість повітря і води, утилізація відходів, керування лісовим господарством, використання пестицидів і т.п.) діючі, насамперед, у рамках десяти канадських провінцій (Ліцензії на діяльність видаються місцевою владою);

Муніципальні законі, що регулюють таки показники, як скидання стічних вод у каналізаційні системи, шум, використання очищеної води й ін.;

Загальні законі, що використовуються для оцінки заподіяного збитку, а також для рішення споровши між сторонами у випадках, коли регламенти і підзаконні акти провінцій не можуть бути застосовані.

Система економічного менеджменту в Україні визначається, формується і регламентується Законом України «Про охорону навколишньої природного середовища», прийнятим ще в 1991 році, а також іншими законодавчо-правовими актами.

Моніторинг основних нормативно-правових актів України в області природокористування

Табл.1

Т.П. Галушкина, С.К. Харичков «Екологічний менеджмент в Україні: реалії і перспективи»

Природоохоронні законодавчі акти повинні закріпити пріоритет охорони природи і здоров'я населення над іншими видами діяльності, сформулювати принципи й установити єдині правила і порядок ведення господарської діяльності й у першу чергу за допомогою економічних методів керування.

Таким чином, необхідно сформулювати нову систему еколого-правових відносин, що забезпечують включення екологічних і санітарно-гігієнічних вимог у сферу виробничо-господарської діяльності і забезпечити гарантії природоохоронних програм і заходів щодо збереження здоров'я населення.

При цьому задачею законодавства про охорону навколишньої природного середовища є регулювання відносин в області охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, попередження і ліквідації негативного впливу господарської й іншої діяльності на навколишню природне середовище; збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів і інших природних комплексів, унікальних територій і природних об'єктів, зв'язаних з історико-культурною спадщиною.

Таким чином, мі бачимо, що в держави є законодавчі і фінансові важелі для керування і регулювання надання туристичних послуг на території України. Наскільки смороду ефективні – покаже година.

Однак слід зазначити, що крім сприятливого економічного законодавства, для ефективного розвитку туристично-рекреаційного комплексу в регіоні необхідно не тільки законодавство, але і відповідне сполучення природних ресурсів. У цьому плані Приморський регіон України, зокрема, Одеська область, є досить унікальним комплексом.