Паливно-енергетичний комлекс (ПЕК) України
* За даними AT «Укрнафта».
Таким чином, Україна стоїть перед необхідністю вирішення складних проблем, пов'язаних з подальшим розвитком нафтопе¬реробки як однієї з найважливіших галузей промисловості і всього народногосподарського комплексу, а також з раціональним та ста¬більним забезпеченням НПЗ сирою нафтою (власною і привізною).
Таблиця 6
ОБСЯГИ ПЕРЕРОБКИ НАФТИ НА
ПЕРЕРОБНИХ ЗАВОДАХ УКРАЇНИ
у 1990—1997 pp., млн. т*
* За даними об'єднання «Укрнафтохімпереробка».
Найважливішим завданням розвитку нафтопереробної промис¬ловості є забезпечення істотного зростання технічного рівня ви¬робництва. Насамперед слід підвищити глибину переробки нафти до рівня країн, що мають розвинуту нафтопереробку, тобто до 80%. Це може бути досягнуто до 2010 р. Поглиблення переробки нафти для України має зараз першорядне значення, бо дозволяє значно економити нафту (до 30%), не зменшуючи виробництва світлих нафтопродуктів, в першу чергу найбільш споживаних — автомобільного бензину, дизельного палива, авіаційного гасу. Правда, при цьому знизяться обсяги виробництва паливного мазуту. Однак він може і повинен заміщатися іншими видами палива, насамперед вугіллям. З поглибленням переробки нафти в Україні поліпшиться загальна структура випуску нафтопродуктів та більш ефективним стане використання нафтової сировини.
5. ГАЗОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН, ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
Розвиток газової промисловості в Україні розпочався наприкін¬ці XIX ст. На той час будувалися заводи з виробництва штучного газу, який використовувався переважно для освітлення вулиць, особняків, вокзалів тощо. У промисловості такий газ майже не використовувався.
Для газової промисловості України в першій половині XX ст. характерними були незначні обсяги виробничого та видобувного газу, його висока собівартість та низька продуктивність праці.
Незначний розвиток газової промисловості у довоєнний пері¬од пояснюється певною мірою відсутністю спеціального осна¬щення для газових промислів і надто обмеженою кількістю роз¬віданих газових родовищ. Разом з тим у 40-х роках XX ст. були створені відповідні передумови для відокремлення газової про¬мисловості у самостійну галузь паливної індустрії.
Якісно новий період у розвитку газової промисловості настав після другої світової війни, коли розпочалася інтенсивна експлу¬атація вже відкритих родовищ природного газу у західних облас¬тях і активізувались пошуки по всій території республіки.
Завдяки зростанню обсягів геологічної розвідки та буріння свердловин у 1946—1950 pp. було відкрито Шебелинське, Радченківське, Більче-Волицьке газові родовища, а також нові гори¬зонти на Опарському та Дашавському родовищах. Було введено в експлуатацію Угерське та Хідновицьке родовища.
Відкриття і введення в експлуатацію в останні роки нових га¬зових родовищ створили передумови для перебудови системи га¬зотранспортних магістралей значної протяжності: Дашава — Київ, Дашава — Калуш — Галич — Добівці, Бендери — Івано-Франківськ.
Важливе значення для газової промисловості та її розвитку мало введення в експлуатацію у 1956 р. Шебелинського газового родовища в Харківській області. В подальшому були відкриті та¬кі великі газові родовища, як Кегичівське, Єфремівське, Глинсько-Розбишівське, Машівське, Пролетарське та Рибальське (на схо¬ді України), а також Хідновицьке, Пинянське, Бітків-Бабчинське (на заході).Це привело до того, що в розміщенні газової промисловості республіки за 1950—1970 pp. відбулися суттєві зміни. Так, якщо раніше провідну роль відігравала західноукраїнська нафтогазо¬носна область, то вже в 60-х роках акцент в розміщенні сировинних ресурсів був перенесений на схід України (Дніпровсько-Донецька западина). За двадцятиріччя (1950—1970 pp.) питома вага Східного регіону у видобутку газу зросла від нуля до 76%, тоді як доля Західного регіону зменшилась від 100% до 22,6%. Разом з тим розпочався видобуток газу і на півдні республіки.