Паливно-енергетичний комлекс (ПЕК) України
Створення матеріально-технічної бази існування будь-якого суспільства нерозривно пов'язане з електрифікацією і вдоскона¬ленням на цій основі техніки, технології і організації виробництва. У промисловості електроенергія використовується на здійснення силових, теплових, електрохімічних процесів та на освітлення.
Великий економічний ефект дає електрифікація транспорту і сільського господарства. Перехід на електротягу дозволяє збіль¬шити вагу та швидкість руху поїздів. В сільському господарстві електрифікація є основою його комплексної механізації, покра¬щання умов праці і побуту.
Умови і фактори розміщення об'єктів електроенергетики за¬лежно від типу генеруючих потужностей та напруги передачі електроенергії різні.Район розміщення теплової електростанції і її потужність по¬винні визначатися з урахуванням розвитку електроспоживання, наявності паливних ресурсів та відомостей щодо гідрології райо¬нів. Варіант розміщення електростанції вибирається після прове¬дених порівняльних розрахунків вартості перевезення палива та передачі електроенергії в район споживання. При виборі конкретного місця будівництва ТЕС, яка працює на твердому паливі, по¬винна враховуватись можливість збільшення вантажопотоків по залізницях та водних шляхах сполучень. Для електростанції на рідкому чи газоподібному паливі враховується розвиток трубопро¬відного транспорту. При виборі місця будівництва уточнюється можлива остаточна потужність електростанції щодо водопостачан¬ня, паливопостачання та генерального плану розміщення об'єкта.
Теплові електростанції розміщуються, як правило, з орієнтаці¬єю на наявність великих запасів дешевих паливно-енергетичних ресурсів та потужного споживача.
Площадки для розміщення ТЕС необхідно вибирати з ураху¬ванням таких вимог:
• електростанції повинні бути максимально наближені до джерел палива і водопостачання, споживача енергії і під'їзних шляхів;
• рівень ґрунтових вод має бути нижче глибини підвалів, останні не повинні затоплюватися паводковими водами;
• не можна розташовувати станції над заляганням корисних копалин, а також на зсувних ділянках;
• ухил площадки розміщення не повинен перевищувати — 0,5°—1°;
• електростанції повинні розміщатися поблизу населеного пункту з урахуванням санітарної зони;
• шлако- і золовідвали повинні розміщатися на негожих зе¬мельних ділянках, якомога ближче до площадки електростанції.
Теплові атомні станції, враховуючи великі обсяги споживання води, слід розміщувати поблизу водних об'єктів. Крім цього, атомні станції повинні будуватися на значній відстані від великих міст. ГЕС та ГАЕС розміщуються біля водних об'єктів з мі¬німальним затопленням земель під водосховища.
Одним з важливих факторів розміщення об'єктів електроенергетики є екологічна безпека, додержання санітарних норм і міні¬мізація екологічних втрат як при будівництві, так і при експлуатації об'єкта.
Нині в Україні експлуатуються три типи генеруючих потуж¬ностей: теплові (паротурбінні та дизельні), гідравлічні (гідроелект¬ростанції, гідроакумулюючі станції) та атомні.
Сумарна встановлена потужність електростанцій України на 1.01.1998 р. становила 51,87 млн. кВт, у тому числі за типами: теплові — 31,72 млн. кВт (61,2%), атомні — 12,82 млн. кВт (24,7%), ГЕС + ГАЕС — 4,69 млн. кВт (9,0%) і блок-станції про¬мислових підприємств — 2,64 млн. кВт (5,1%).
Електростанціями України в 1998 р. було вироблено 172 млрд. кВт - год. електроенергії, у тому числі більше половини — на тепло¬вих, близько 40% — на атомних і майже 4% — на гідроелектростан¬ціях. Загальний спад виробництва електроенергії за 1991—1997 pp. складає 122,0 млрд. кВт - год. Він був спричинений переважно за¬гальним зниженням споживання електроенергії галузями народного господарства (особливо в промисловості), скороченням експорту та гострою нестачею паливних ресурсів для електростанцій.