Проблеми застосування податку на додану вартість

В Україні ПДВ тісно пов'язаний з митним податком, і при ввозі товарів на територію держави використовується в цілях регулювання зовнішньоторговельної діяльності. Враховуючи, що Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючими органами стосовно ввізного та вивізного митного податку, акцизного податку, податку на додану вартість (ПДВ), інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України, визначено митні органи, то функцією адміністрування податку на додану вартість з імпорту послуг не наділено жодний контролюючий орган України. Факт здійснення імпорту послуг важко проконтролювати, аналогічно як і визначити вартість послуг, наданих нерезидентами вітчизняним суб'єктам господарювання. Такі операції часто є фіктивними і здійснюються лише з метою перерахування на закордонні рахунки значних сум іноземної валюти. Це призводить до того, що, незважаючи на постійне збільшення обсягів імпорту послуг, темпи росту надходжень від податку на додану вартість постійно знижуються, на відміну від обсягів ввізного митного податку, які мають чітку тенденцію до зростання з року в рік. Ці факти свідчать про те, що найлегше ухилитися від сплати саме ПДВ. Таким чином, з метою вирішення проблем, що склалися зі справлянням ПДВ при імпорті послуг, доцільно:

- у Законі України "Про ПДВ" чітко зазначити умову, за якої платники ПДВ мають право відносити суми податку, сплачені за отримані від нерезидента роботи (послуги), до податкового кредиту;

- створити відповідну інформаційну систему, яка б передбачала необхідність інформування банками та іншими фінансово-кредитними установами органи податкової служби про факти перерахування суб'єктами господарської діяльності коштів за кордон в оплату контрактів з імпорту послуг;- покласти на органи податкової служби функцію адміністрування податку на додану вартість з імпорту послуг, що передбачає наявність банку даних про суб'єктів господарювання, які здійснюють такі операції на постійній основі.

Однією з проблем використання ПДВ в Україні на сьогодні є не донарахування платниками своїх зобов’язань з ПДВ. У зв’язку з цим на основі даних ДПА, Мінфіну та Держказначейства було проведено дослідження щодо повноти нарахування платниками своїх зобов’язань на основі порівняння сум ПДВ, що мали б надійти до бюджету як складова частина кінцевих споживчих витрат (без пільг по ПДВ) та сум ПДВ, задекларованих платниками податку. Було побудовано криві, що відображають динаміку ВВП, ПДВ та кінцевих споживчих витрат за 2001-2005 рр. на одній площині (рис. 3.2.1.).

Рис. 3.2.1. Динаміка ВВП, ПДВ та кінцевих споживчих витрат за 2001-2005 рр. (поквартально)

Виходячи з суми кінцевих споживчих витрат, скорегованих на пільги з ПДВ (тобто за мінусом пільг по ПДВ), було вирахувано ресурс ПДВ (сума ПДВ, яка мала б надійти до бюджету, скорегована на пільги з цього податку). При цьому, ресурс ПДВ, скоригований на пільги, порівнюється з сумами ПДВ, задекларованими платниками податку.

Теоретично, ресурс ПДВ, скоригований на пільги, та суми, задекларовані платниками ПДВ до сплати повинні бути ідентичні або можливе незначне відхилення між цими показниками.

Однак, на практиці (рис.3.2.1), простежується відсутність прямої залежності (як це теоретично повинно бути) між показниками росту ВВП і, як наслідок, кінцевих споживчих витрат та ресурсу ПДВ, скоригованого на пільги, із задекларованими сумами ПДВ. Порівнюючи перші півріччя 2004 та 2005 років, маємо зворотну залежність: при прирості ВВП на 12,8% та рості кінцевих споживчих витрат, скоригований на пільги з ПДВ, на 33,1%, сума недоотриманого податку зросла на 51,8%. Таким чином, бюджет протягом всього аналізованого періоду недотримував частину сум податку.

Найбільші втрати бюджету зафіксовані у 4 кварталі 2002 та 4 кварталі 2004 роках (4357,5 млн. грн. та 5565,5 млн. грн. відповідно).

Зокрема, з початку вказаного періоду по 1-ий квартал 2005р. відслідковується зменшення розриву між цими показниками, а у 2-му кварталі 2005р. (тобто після скасування Законом № 2505 більшості пільг) – навпаки, збільшення цього розриву. Наприклад, сума пільг за 1-ий квартал 2005р. (до вступу в дію ЗУ № 2505) складає 6,8 млн. грн., а за 2-ий квартал 2005р. (після вступу в дію ЗУ № 2505) – 1,7 млн. грн.

Загалом, недонадходження сум податку до бюджету можна пояснити: 1.Некоректними статистичними даними. 2.Приховування платниками підприємств своїх зобов’язань.