Проблеми застосування податку на додану вартість

На мою думку, нагальним є перехід до політики диферен¬ційованого стимулювання експорту, яка б сприяла прогресив¬ним змінам у його структурі та в структурі національного ви¬робництва в цілому. З цією метою доцільно було б зберегти ну¬льову ставку ПДВ для експорту товарів з високою часткою до¬даної вартості й звільнити від сплати податку експорт іншої продукції, що означатиме віднесення податку, сплаченого в ціні матеріальних ресурсів, на витрати виробництва і дасть змогу відмовитися від відшкодування ПДВ експортерам продукції з низькою часткою доданої вартості.

Таким чином, серед розглянутих видів непрямих податків дійсної аль¬тернативи ПДВ не існує. На практиці це означає, що основний напрям полі¬тики в даному відношенні має полягати не в розробці чергових пропозицій з введення ніде не використовуваних податків, а у вирішенні наявних проблем з ПДВ, до яких, зокрема, відносяться проблеми відшкоду¬вання ПДВ при експорті продукції.

Відповідно до чинного податкового законодавства в Україні діє поря¬док відшкодування ПДВ при експорті товарів (робіт, послуг) за принципом місця призначення, який відповідає загальновизнаним правилам міжнародної торгівлі. Це має велике значення для економіки краї¬ни, оскільки суттєва частина національного доходу походить від реалізації продукції на експорт, частка якого останніми роками стабільно складає біль¬ше 50% ВВП.

У результаті аналізу ситуацій що склалася на сьогодні у вітчизняній практиці застосування ПДВ, зроблено висновок, що порядок оподаткування доданої вартості має певні недоліки, такі як неможливість реального відшкодування з бюджету суми надлишку податкового кредиту над податковими зобов'язаннями та низька фіскальна ефективність податку. Встановлено, що причини бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ мають комплексний характер, а саме: недотримання запланованих надходжень ПДВ до державного бюджету, завдяки зростанню податкової недоїмки; прорахунки в процесі планування податкових надходжень; перевищення фактичним рівнем сальдо експортно-імпортних операцій його прогнозного рівня, внаслідок чого фактичні вимоги на відшкодування ПДВ виявляються вищими від очікуваних, які опосередковано враховані при визначенні планових надходжень ПДВ; пред'явлення незаконних вимог на бюджетне та експортне відшкодування ПДВ і зниження податкових зобов'язань; зростання частки експорту у ВВП і додатного сальдо зовнішньоторговельного балансу. Саме завдяки двом останнім чинникам в Україні обсяги відшкодування ПДВ до загальної суми надходжень становили в 2004 р. 63,7% (у 2001р. - 64,2%), тоді як в країнах Західної Європи вони не перевищують 30%, тобто є майже удвічі меншими. За таких умов ризик ускладнення процесу відшкодування в Україні є значно вищим, ніж у європейських країнах.У результаті з'ясування причин бюджетної заборгованості з ПДВ встановлено напрями розв'язання проблеми виплат відшкодування, а саме: упорядкування процедури реєстрації платників ПДВ для виключення можливості появи фіктивних фірм; одержання права на податковий кредит залежно від факту оплати; обмеження відшкодування ПДВ при продажу товарів (робіт, послуг) за цінами, які дуже відрізняються від рівня звичайних цін; перегляд порядку відшкодування ПДВ для експортерів з необхідністю його відшкодування за фактом вивозу товару за межі митної території України та надходження валюти; суми переплати ПДВ переносити на наступні 6 місяців, після чого платник може вимагати відшкодування; експортери можуть вимагати відшкодування негайно, за умови проведення грошових розрахунків з постачальниками експортних товарів; вимога виплати відшкодування посереднику повинна містити дані про основних його постачальників; відшкодування повинне виплачуватись протягом 30 днів після одержання вимоги. Але виплату можна відстрочити у зв'язку з перевіркою обґрунтованості вимоги відшкодування; тимчасово можна встановити, що відшкодування з бюджету виплачується тільки тоді, якщо дебетове сальдо перевищує певний рівень. В іншому випадку цю суму необхідно зарахувати в рахунок майбутніх платежів.

Крім проблеми бюджетної заборгованості з ПДВ, залишається проблемою низька фіскальна ефективність податку, про що свідчить падіння його частки у ВВП з 11,6% у 1993 р. до 8,8% у 1997 р. і 5,1% у 2001 р., у 2002 р. вона зросла до 6%, а в 2003 і в 2004 роках становила відповідно 4,8% та 4,9%. До чинників, що впливають на фіскальну ефективність податку можна віднести: рівень податкової ставки; сальдо експортно-імпортних операцій, здатне звужувати чи розширювати податкову базу, обсяг податкових пільг, суму недоїмки, що безпосередньо впливає на величину податкових надходжень. В перспективі доцільно поступово переходити до диференційованої шкали ставок, керуючись принципом: товари першої необхідності - знижена ставка, усі інші товари - стандартна ставка. Потрібно відзначити, що запровадження диференційованих ставок сьогодні буде малоефективним, оскільки зумовить зростання адміністративних витрат щодо обслуговування ПДВ та значно ускладнить механізм його дії. Щодо розміру ставок ПДВ, то це має визначатися не лише бюджетними потребами, а й реальними доходами споживачів. Зважаючи на обмеженість надходжень від прямих податків, відчутно знизити ставку ПДВ (незважаючи на привабливість такого підходу) досить проблематично. Реалізувати такий захід можна лише надзвичайно виважено та поетапно. На користь цього свідчать і тенденції до гармонізації непрямого оподаткування та введення середньої ставки ПДВ на рівні 15% у межах формування єдиного європейського ринку. Тому, з метою наближення норм податкового законодавства України з питань податку на додану вартість до відповідних положень ЄС є підстави встановити стандартну ставку ПДВ на рівні 15% і понижену на рівні 0%.