Проблеми застосування податку на додану вартість
Країни з розвиненою ринковою економікою саме для того й перейшли від податку з реалізації до подат¬ку на додану вартість, щоб підвищити конкуренто¬спроможність своєї продукції та уникнути кумулятив¬ного ефекту при оподаткуванні.Одним із аргументів на користь запровадження по¬датку з реалізації вважають те, що податок на додану вартість запровадили країни з розвиненою ринковою економікою, для яких характерне перевиробництво. Проте, як свідчить аналіз світового досвіду, це не зовсім так. Податок на додану вартість запроваджено у всіх країнах Центральної та Східної Європи, в яких, як і в Україні, ще донедавна економіка була централізовано плановою (в тому числі в Болгарії (з 1992 p.), Угорщині (з 1988 p.), Польщі (протягом 1991—1992 pp.), Словач¬чині (з 1992р.), Румунії (протягом 1992—1993 pp.), Чехії (з 1992 p.), а також у всіх країнах колишнього СРСР, які були й залишаються основними торговими партнерами України. Що стосується Російської Феде¬рації, то податок з продажу в ній введено тільки на роздрібну торгівлю і на місцевому рівні. На федераль¬ному рівні з 1991 р. діє податок на додану вартість.
Серед інших переваг податку на додану вартість над податком на продаж можна виділити такі:
1. Розширюється база застосування. Податок на додану вартість може легко застосовуватись щодо то¬варів і послуг незалежно від природи товару чи особливостей покупця. Стягнення податку на продаж по¬в'язано з деякими труднощами, особливо у сфері по¬слуг та на невеликих підприємствах.
2. Досягається прозорість при звільненні від сплати податку на додану вартість, що дає змогу більш чітко відокремити товари або послуги, які купують безпосередні споживачі (тобто для кінцевого споживання), від тих, які виробники придбають для подальшої переробки і використання. Податок на додану вартість стягується продавцем за будь-яких умов, тому уникнути його сплати практично неможливо.
3. Відносно спрощується робота податкових інспекцій, що дає можливість збільшити надходження до державного бюджету за рахунок підвищення повноти його збору внаслідок нейтральності до товарів і послуг, оскільки немає значення, для яких цілей вони закуповуються.
4. Забезпечується більша гнучкість при визначенні цін на експортно-імпортні товари. Сплачений експор¬тером податок на додану вартість компенсується йому після того, як його товар перетинає кордон країни. Так само цей податок додається до вартості товарів, що імпортуються. При стягненні податку на продаж з експорт¬ них товарів практично неможливо визначити розмір компенсацій.
5. Податок на додану вартість є більш дійовим ме¬ханізмом боротьби з ухиленням від оподаткування. У багатьох країнах він є головним джерелом податкових надходжень до бюджету. У Франції, наприклад, частка податку на додану вартість становить 41,4 % всіх податкових надходжень, у Великій Британії — 17, Німеччині — 28, Данії — 19 %. У Грузії цей показник досягає майже 60 %.
3.2. Напрями вдосконалення справляння податку на додану вартість в Україні
Реформування системи оподаткування в Україні з метою її адаптації до рин¬кових умов господарювання почалось із запровадження податку на додану вартість. Однак, досі не вдалось сформувати оптимальний механізм цього податку, який би при високій фіскальній ефективності забезпечив позитивний регулюючий вплив на економічні процеси, а саме стимулював економічний розвиток, сприяв більш справедливому розподілу податкового тягаря серед виробників і споживачів. Перенесення ПДВ як суто ринкового податку в економіку України, охоплену в кін¬ці минулого століття глибокою економічною кризою, призвело до того, що він не проявив повною мірою свої позитивні якості, а також став причиною багатьох не¬гативних процесів. Однак виникнення окремих проблем неминуче при зміні мето¬дів господарювання і переході до нових форм оподаткування. До того ж процес становлення податку на додану вартість ще не завершений, а стабільність в еконо¬мічному зростанні, яка спостерігається з 2000р., дозволяє очікувати, що в цих умовах основні негативні риси ПДВ будуть усунені.
Розвиток цього податку в 1992-2004рр. характеризується постійними змінами законодавчих і нормативних актів пошуками найбільш ефективного механізму оподаткування як з точки зору залучення достатніх доходів до бюджету, так і стимулювання підприємництва.
Серед усіх податків ПДВ є лідером за кількістю змін, що вносяться до зако¬нодавчих актів, які визначають порядок його застосування. Хоча це і викликає багато нарікань у зв'язку з тим, що ускладнюється робота податкових органів і пла¬нування підприємцями своєї діяльності, уникнути цього неможливо, оскільки пода¬ткова система України перебуває на стадії розбудови. Найбільш важливим кроком по наближенню вітчизняного ПДВ до норм прийнятих в розвинених країнах, було прийняття в 1997 р Закону України “Про податок на додану вартість”. Однак, при¬йняття цього Закону не досягло іншої важливої мети - створення сприятливого по¬даткового режиму для розвитку промисловості, наслідки дії деяких положень Зако¬ну призвели в ряді випадків до посилення податкового тиску на виробництво.Аналіз свідчить, що в Україні більше уваги приділяється фіскальній дії ПДВ та недостатня увага відводиться його регулюючій функції, хоча кожний елемент механізму ПДВ може бути використаний з метою забезпечення позитивного регу¬люючого впливу податку на економічні процеси. Проте в Україні маніпулювання елементами механізму ПДВ є безсистемним, і не завжди науково обґрунтованим, а неконтрольований вплив ПДВ на економічні процеси має суттєві негативні наслід¬ки як для споживачів, так і для виробничої сфери. Це стримує економічне зростан¬ня і тим самим негативно позначається на фіскальній дії податку.