Удосконалення структури основних виробничих фондів підприємств автомобільного транспорту в період переходу до ринку

Поряд з цим у систему показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити два нові: коефіцієнт інтен¬сивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття основ¬них фондів (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нор¬мативного).

Показники, що характеризують рівень ефективності викорис¬тання основних фондів, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже із самої назви. Пояснень потре¬бують лише деякі, а саме:

Рис. О. Система показників ефективності основних фондів.

• коефіцієнт змінності роботи устаткування — відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування;

• напруженість використання устаткування (виробничих площ) — випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);

• коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування — від¬ношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до техні¬чної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування.

З-поміж показників використання устаткування та виробничих площ найбільш відомим і широко застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності роботи устаткування. Проте використову¬ваний на підприємствах спосіб його розрахунку не можна визна¬ти досконалим, оскільки він не враховує внутрізмінних втрат робочого часу. У зв'язку з цим коефіцієнт змінності методологіч¬но правильніше буде обчислювати, виходячи з коефіцієнта вико-ристання календарного фонду часу і максимальної змінності ро¬боти устаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної трива¬лості зміни. Отже, за коефіцієнта використання календарного фон¬ду часу, наприклад, 0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3,0 х 0,6).

Протягом останніх років на більшості під¬приємств різних галузей народного господарства України спостерігається низький рівень ефектив¬ності відтворювальних процесів. Коефіцієнти оновлення й вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах, коливаються в межах відпо¬відно 5—6 та 2—3% загального їхнього обсягу, а коефіцієнт еконо¬мічного спрацювання досягає 50—55% загальної вартості. Парк діючого виробничого устаткування містить майже третину фізич¬но спрацьованих і технічно застарілих його одиниць. Саме цим пе-редовсім пояснюється невідкладне завдання прискорення й підви¬щення ефективності відтворення основних фондів, зростання тех¬нічного рівня застосовуваних засобів праці. За сучасних умов слід запровадити і реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів:

• усебічне прискорення розвитку машинобудівного комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою макси¬мально можливого задоволення народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин та устатку¬вання, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки і закін¬чених (технологічно зв'язаних) систем машин, розробка та організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі не виго¬товлялись або імпортувались з інших країн;

• зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних на¬прямках науково-технічного прогресу, форсованому розвитку пере¬довсім наукомістких виробництв, істотному підвищенні техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виро¬бництва на підприємствах різних галузей народного господарства;

• докорінне поліпшення всієї організації робіт та економічного її обгрунтування на всіх стадіях відтворювального процесу (проек¬тування — виробництво — розподіл — запровадження — експлуа¬тація нової техніки);• дотримання кожним підприємством власної стратегії техніч¬ного, організаційного та економічного розвитку; переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне переозброєння й реконструкцію діючих виробничих об'єктів; різке збільшення мас¬штабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування, перехід від практики оди¬ничної заміни спрацьованих знарядь праці до систематичного ком¬плексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв'язаних виробничих ланок підприємств;