Удосконалення структури основних виробничих фондів підприємств автомобільного транспорту в період переходу до ринку
Подовження періоду функціонування машин і устаткування дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці і за рахунок цього спрямувати більше ресурсів для розширеного їх¬нього відтворення, але спричиняє зниження сукупної продуктив¬ності діючих знарядь праці, значне збільшення витрат на їхнє ут¬римання та експлуатацію.Саме тому строки експлуатації машин і устаткування мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші затрати суспільної праці на їхнє виготовлення й використання у ви¬робничому процесі протягом усього періоду функціонування.f Найбільш поширеною є методика визначення оптимальних строків експлуатації виробничого устаткування за мінімальною величиною так званих питомих затрат суспільної праці на одиницю корисно¬го ефекту (наприклад, сумарної продуктивності устаткування за різних строків його функціонування). Проте результати спеціаль¬них досліджень свідчать, що найбільш істотний вплив на еконо¬мічно доцільний строк експлуатації устаткування справляють два фактори —щорічний розмір амортизації та середньорічні ремонтні витрати. Це уможливлює практичне застосування простішого і наочнішого методу оптимізації строків експлуатації — через міні-мізацію сумарної величини цих економічних показників з викори¬станням графічного способу.
Окремі види засобів праці складаються з великої кількості конструктивних елементів (деталей, вузлів тощо), які виготовлені з різних за міцністю матеріалів, виконують різні технологічні функції, мають неоднакове експлуатаційне навантаження і внаслідок цього спрацьовуються нерівномірно. Звідси виникає необхідність заміни або відновлення спрацьованих конструктивних елементів устатку¬вання та інших видів засобів праці задовго до того, коли кожний з цих об'єктів у цілому стане непридатним для дальшого викорис¬тання у виробничому процесі. Таке часткове відновлення засобів праці здійснюється з допомогою періодичних ремонтів. Отже, суть ремонту полягає в усуненні тимчасового фізичного спрацювання конструктивних елементів у натуральній формі та забезпечення в такий спосіб постійної дієздатності засобів праці протягом усього періоду їхньої експлуатації.
На підприємствах різних галузей народного господарства зас¬тосовують типові системи технічного обслуговування й ремонту устаткування та інших видів засобів праці, що передбачають пері одичне проведення необхідних профілактично-технічних опера¬цій, поточних і капітальних ремонтів. Призначення поточного ремон¬ту — збереження засобів праці у придатному для продуктивного використання стані проведенням регулярних ремонтно-профілак¬тичних операцій з метою усунення дрібних неполадок і запобіган¬ня прогресуючому фізичному спрацюванню. Мета капітального ре¬монту полягає у максимально можливому відновленні первісних техніко-експлуатаційних параметрів засобів праці. На відміну від поточного ремонту капітальний є найбільш складним за обсягом виконуваних робіт і проводять його здебільшого через тривалі про¬міжки часу (один раз за кілька років).} Особливим видом найбільш складних ремонтних робіт є так званий відновлювальний ремонт, необхідність у проведенні котрого виникає внаслідок стихійного лиха '(пожежі, повені, землетрусу).
Витрати на поточний ремонт є постійними й відносно рівномір¬ними протягом експлуатаційного періоду, а тому їх відносять на собівартість продукції (наданих послуг). Проведення капітального ремонту потребує порівняно великих одноразових витрат, що уне¬можливлює пряме включення таких до собівартості продукції: ці витрати визначають заздалегідь і відносять на собівартість продукції рівномірно протягом ремонтного циклу, тобто періоду між двома послідовними капітальними ремонтами. Відновлювальний ремонт фінансують за рахунок державного страхового (резервного) фон¬ду і за характером та обсягом робіт, що виконуються, відносять до сфери капітального будівництва.
За сучасних умов господарювання і формування ринкової еко¬номіки важливого значення набуває економічна оцінка доцільності витрат на капітальний ремонт виробничого устаткування, Це по¬яснюється тим, що на підприємствах діюче устаткування протягом фактичного строку експлуатації капітально ремонтують кілька разів. Проте коли проведення першого капітального ремонту в більшості випадків є економічно вигіднішим за придбання нової машини (він здійснюється, як правило, до настання техніко-економічного старін¬ня, а фактичні витрати на нього не перевищують 35—40% балан¬сової вартості), то наступні капітальні ремонти часто коштують до¬рожче, ніж нове устаткування аналогічного призначення.Для економічної оцінки ефективності витрат на капітальний ре¬монт порівнюють два альтернативні варіанти: перший — капіталь¬ний ремонт фізично зношеної машини і продовження строку її експ¬луатації на один ремонтний цикл; інший — заміна машини, що по¬требує капітального ремонту, на нову. Для кожного варіанта визна¬чають загальну величину витрат і втрат. Для першого варіанта це будуть витрати на очікуваний капітальний ремонт R. і перевищен¬ня експлуатаційних витрат щодо капітально відремонтованої ма¬шини над поточними витратами щодо нової машини Se, а для другого, — вартість придбання (ціна) та встановлення нової машини Кн над втрати від недоамортизації діючої машини Sa. Крім того, треба врахувати коефіцієнти, що характеризують співвідношення: а) продуктивності діючої та нової машини ( ); б) тривалості ре¬монтного циклу тих самих машин ( ).