Удосконалення структури основних виробничих фондів підприємств автомобільного транспорту в період переходу до ринку

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто вста¬новлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізич¬ного спрацювання й техніко-економічного старіння. Ці відрахуван¬ня включають до собівартості продукції, реалізують під час прода¬жу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних фондів.Амортизаційні відрахування обчислюють за певними нормами, які характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів.

За встановлення норм амортизаційних відрахувань слід виходи¬ти з економічно доцільних середніх строків функціонування засобів праці, необхідності забезпечення повного відшкодування вартості основних фондів і врахування техніко-економічного їхнього старі¬ння. Найбільш складним є правильне визначення тривалості амор¬тизаційного періоду (доцільного строку використання) конкретних видів засобів праці. Звичайно його встановлюють з урахуванням багатьох факторів, зокрема загальної фізичної довговічності та еко¬номічності капітального ремонту засобів праці, умов їхньої експ¬луатації, строків настання техніко-економічного старіння, можли¬вих темпів оновлення тощо.

У міру розвитку техніки, удосконалення технології та органі¬зації виробництва змінюються тривалість і характер використання окремих видів основних фондів, виникає об'єктивна необхідність скорочення нормативних строків їхнього функціонування. У зв'яз¬ку з цим норми амортизаційних відрахувань періодично треба пе¬реглядати та уточнювати.

Забезпечення нормального відтворення основних фондів потре¬бує правильного нарахування амортизації за встановленими нор¬мами. Щорічну суму амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів обчислюють множенням їхньої середньорічної вартості на відповідні норми амортизації та поправочні коефіцієн¬ти до них, що враховують конкретні умови експлуатації окремих видів засобів праці. Середньорічна вартість кожного виду основ-І08 них фондів визначається додаванням до вартості на початок розрахункового року різниці між середньорічними величинами вве¬дення в дію нових і вибуття діючих елементів засобів праці. Се¬редньорічне введення (вибуття) визначають за результатом множен¬ня абсолютного його розміру та коефіцієнта функціонування про¬тягом розрахункового року засобів праці, що будуть уведені в дію і виведені з дії, тобто відношення кількості місяців експлуатації до числа 12.

Для здійснення правильної амортизаційної політики важливим є знання можливих методів амортизації основних фондів. У прак¬тиці господарювання можуть застосовуватися методи рівномірної (лінійної), подвійно-залишкової і прискореної амортизації.

Метод рівномірної (лінійної) амортизації передбачає перене¬сення балансової вартості основних фондів на собівартість про¬дукції, що виробляється (послуг, що надаються), протягом аморти¬заційного періоду (нормативного строку служби) засобів праці за однаковими нормами амортизаційних відрахувань. Згідно з чинним законодавством України щорічні норми амортизаційних відраху¬вань за першою, другою і третьою групами основних фондів ста¬новлять відповідно 5, 25 і 15%.

Норми амортизаційних відрахувань за методом подвійно-залиш¬кової амортизації встановлюються через подвоєння норм, обчис¬лених за методом рівномірної амортизації, але не щодо балансо¬вої, а щодо залишкової вартості основних фондів. Підприємства можуть самостійно приймати рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів, віднесених за укрупненою кла¬сифікацією до третьої групи і придбаних після травня 1997 року, тобто після набуття чинності Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому мають використовуватися такі норми прискореної амортизації відповідно до року експлуа¬тації засобів праці: перший — 15%; другий — 30%; третій — 20%; четвертий — 15%; п'ятий — 10%; шостий і сьомий — 5%. Збіль¬шення масштабів застосування прискореної амортизації сприяти¬ме істотному зменшенню фінансових втрат від техніко-економічного старіння та інтенсифікації процесу оновлення діючих засобів праці на підприємствах і в організаціях України.

Ефективність відтворювальних процесів певною мірою залежить від строків експлуатації пере¬довсім активної частини основних фондів, тобто від періоду їхнього функціонування у виробництві відповідно до первісного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і збільшення періоду експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці.

Скорочення строків експлуатації машин (устаткування), з одно¬го боку, уможливлює прискорення їхнього оновлення, тобто зменшення техніко-економічного старіння знарядь праці, підвищення технічного рівня підприємств, зростання продуктивності праці, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого — призво¬дить до збільшення собівартості продукції за рахунок амортиза¬ційних сум, потребує більших інвестиційних ресурсів для нарощу¬вання виробничих потужностей машинобудування.