Удосконалення структури основних виробничих фондів підприємств автомобільного транспорту в період переходу до ринку

Основні фонди протягом свого тривалого функці¬онування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння. Під фізичним (матеріальним) спрацьовуван¬ням основних виробничих фондів розуміють явище поступової втра¬ти ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості — економічного спрацьовування. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів впливають їхня надійність та довговічність, спосіб використання (екстенсивне чи інтенсив¬не), особливості технологічних процесів, якість технічного догля¬ду й ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори.

Фізичне спрацювання будь-якого знаряддя праці (машини, ус¬таткування) можна поділити умовно на дві частини: ту, що періо¬дично усувають проведенням ремонтів, і ту, що її в такий спосіб усунути неможливо. З часом спрацювання поступово збільшується і врештірешт стає таким, що унеможливлює дальше використан¬ня засобу праці у виробництві, тобто настає момент повного фізич¬ного спрацювання, коли треба замінити такий засіб праці на но¬вий аналогічного призначення. У зв'язку з цим розрізняють усувне (тимчасове) та неусувне (постійно нагромаджуване) фізичне спрацювання основних фондів.

Ступінь фізичного спрацювання окремої одиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими методами: 1) за строком її експлуатації (через зіставлення фактичної та нормативної величин з урахуванням ліквідаційної вартості); 2) за даними обстежень технічного стану. Відносну величину економічного спрацювань ок¬ремої фізичної одиниці або певної сукупності основних фондів виз¬начають як відношення накопиченої суми спрацювання, тобто їхньої вартості, вже перенесеної на вартість продукції, до загальної ба-лансової вартості.

Техніко-економічне старіння основних фондів — це процес зне¬цінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спра¬цювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характе¬ризується поступовою втратою засобами праці своєї споживної вар¬тості внаслідок удосконалення існуючих та створення нових за¬собів виробництва, запровадження принципово нової технології, старіння продукції, що виробляється з допомогою цих засобів ви-робництва. Старіння властиве передовсім знаряддям праці та транспортним засобам і зв'язане з реальними економічними збит¬ками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку.

Безперервний процес виробництва потребує по¬стійного відтворення фізично спрацьованих і тех¬нічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування.

Рис. 1.1. Склад і взаємозв'язок засобів виробництва та виробничих фондів.

Виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фон¬ди підприємства, усю су¬купність яких поділяють на основні та оборотні (рис. 0.1).

Проте засоби виробницт¬ва як сукупність засобів і предметів праці не можна ототожнювати з виробничими фондами, що зумовлено дво¬ма обставинами. По-перше, елементи засобів виробницт¬ва стають виробничими фон¬дами лише з моменту їхнього безпосереднього використан¬ня у виробничому процесі.

По-друге, виробничі фонди на відміну від засобів виробництва є виключно вартісною економічною категорією. Це означає, що до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва взагалі, а ті з них, які мають вартість.

Складовим частинам виробничих фондів властиві певні харак¬терні ознаки, за якими можна розрізняти основні та оборотні фон¬ди й обґрунтовано тлумачити сутність та значення цих економіч¬них категорій для відтворювальних процесів.

Основні фонди — це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий часу своїй незмінній споживній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) части¬нами в міру спрацювання.

Оборотні фонди — частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість про¬дукції, що виробляється (на вартість платних послуг).