Особливості цілей і напрямків діяльності підприємств в сучасних умовах господарювання

Особливості техніки та технології вироб¬ництва (техніко-економічні фактори) визна¬чальною мірою впливають на форми його сус¬пільної організації (комбінування, концентрацію та спеціалізацію виробництва).

Для сучасного виробництва найконструктивнішою та економічно вигідною є ідея спеціалізації окремих підприємств (навіть регіонів) на виробництві певного виду товарів.

Пріоритетна роль технологій сьогодні виражається також через вплив на галузеву та територіальну структуру продуктивних сил. Відбуваються глибокі науково-технічні зру¬шення у господарстві, обумовлені впровад¬женням інноваційних технологій, розвитком глобальних процесів електронізації, біотехнологізації та інформатизації.

Пріоритетний розвиток одержали так звані високі технології:

1.нові напрямки в науці (електроніка, біотехнологія, створення нових конструкційних матеріалів тощо);

2.власне технологічні інновації (плазмові, мембранні, лазерні виробничі процеси);

3.організація заводського процесу (комплексна автоматиза¬ція, впровадження нових джерел енергії та ін.);

4.розробка і випуск нових видів техніки.

Останні два елементи високих технологій здійснюються безпосередньо на підприємстві і мають прямий вплив на нього.

Вплив новітніх технологій на мікрорівні насамперед стосується підвищення ефектив¬ності виробництва за рахунок зниження енерго-, матеріало-, водо-, трудо- та капітало-ємності при створенні нових виробництв. Споживання ресурсів і виробництво продукції небувало розширились, тому будь-яке зниження різного роду витрат у розрахунку на одиницю продукції само по собі забезпечує економію. Про це свідчить досвід впровад¬ження енергозберігаючих технологій після кризи 1974-1975 рр. Розвинуті держави, знизивши споживання нафти, продовжували нарощувати обсяги випуску продукції з неї.

Ще більший вплив виявляють нові техно¬логії на вдосконалення організації суспільного виробництва у межах підприємств. Вони сприяють зміні підходів до аналізу взаємопов'язаності технологічних процесів у про-мисловому виробництві, врахуванню соціаль¬них факторів його розвитку, зміні транспорт¬них умов діяльності підприємств та потребу¬ють врахування екологічних проблем. Зміни¬лося уявлення про економічну ефективність процесів комбінування, спеціалізації та кооперування виробництва.

До недавнього часу процеси комбінуван¬ня були досить вигідними. Наприклад, у машинобудуванні переважали універсальні підприємства, які самі виробляли переважну частину комплектуючих. Це було раціональ¬но, оскільки продукція була відносно не дуже складною для виробництва. Комбінування було поширеним і в інших галузях промисло¬вості, особливо в металургії та хімічній про¬мисловості. Комбінати досягли величезних розмірів. Зростали потужності окремих агре¬гатів на підприємствах внаслідок впроваджен¬ня досягнень науково-технічного прогресу.

В сучасних умовах виникла потреба у спе¬ціалізованих підприємствах, замість універ¬сальних в машинобудуванні, оскільки зросла необхідність у розширенні асортименту комплектуючих. Наприклад, для збирання те-левізора необхідно від 400 до 700 деталей, для легкового автомобіля 7—10 тис., а для авіалай¬нера типу «Боїнг — 747» — 4,5 млн. деталей. Жодне підприємство не зможе забезпечити такий широкий асортимент комплектуючих. Тому, наприклад, компанія Ford має 5 тис. постачальників деталей з різних країн світу.

Розвиток спеціалізованих виробників потребує, насамперед, кооперування вироб¬ництва. Використання компонентів з інших підприємств повинно гарантувати їхню безвідмовну роботу після збирання основного виробу. Це визначило проблему стандартиза¬ції і якості комплектуючих деталей, що потребує глибоких науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських розробок на підприємствах-суміжниках. Іншою пробле¬мою успішної діяльності спеціалізованих виробництв є швидка і чітка доставка («точно в строк») комплектуючих на головні підпри¬ємства.