Інформаційна політика промислово розвинених країн світу

Сприяння розвиткові конкуренції, оскільки вона веде до позитивних результатів: постійно впроваджуються нові інформаційні технології, користувачі мають більший вибір послуг і за нижчими цінами, постачальники послуг уважніше ставляться до потреб клієнтів тощо. Дії держави, що рекомендуються:

— збільшення конкуренції на місцевому, національному і міжнародному рівнях;

— оцінювання заходів з лібералізації ринку і конкуренції в інших країнах;

— постійна робота з усунення бар’єрів на шляху розвитку конкуренції;

— заохочування новачків на ринку через боротьбу з антиконкурентною поведінкою фірм, які домінують на ринку.

Створення умов для доступу до обладнання, мереж і мережевих послуг усім постачальникам і користувачам на недискримінаційній основі і за низьку ціну. Таким чином держава підтримує конкуренцію, в результаті істотно збільшується число інформаційних послуг, доступних споживачам, і досягаються цілі формування глобального інформаційного ринку. Всі держави мусять мати можливість приєднатися до ГІІ.

Доцільно здійснювати це у співпраці з приватним сектором. При цьому процес установлення єдиних стандартів доступу до мереж має бути відкритим і відбуватися за участю великих груп зацікавлених виробників.

Оптимальне адміністративне і законодавче регулювання мусить:

визначити цілі та задачі, регульовані законом, включаючи підтримку конкуренції. Новачки мають бути захищені від того, щоб домінуючі на ринку оператори заважали розвитку вільної конкуренції;

бути досить гнучким, щоб уможливити впровадження нових послуг і технологій без внесення додаткових поправок до законодавства;

делегувати широкі повноваження органу державного регулювання, незалежному від національного оператора;

забезпечити участь зацікавлених сторін у формуванні правил регулювання. Незалежно від прийнятої моделі регулювання в правилах мають бути чітко визначені права діючих і нових операторів;

підтримувати недискримінаційні принципи створення вільного ринкового доступу.

Забезпечення загальнодоступності послуг — принцип, що випливає з чотирьох попередніх і вважається найважливішим. Поєднання вільного доступу, гнучкого регулювання, конкуренції та приватних інвестицій неодмінно забезпечать вільний доступ до світової інформації кожного мешканця нашої планети .Подальші дискусії щодо мети ГІІ та способів досягнення її відбулися на двох конференціях найвищого рівня. Першу було проведено 1995 р. у Брюсселі. На ній зібралися політичні лідери, вчені та бізнесмени Великої сімки. Вони наголосили на необхідності приєднання всіх країн, включно з тими, що розвиваються або мають перехідну економіку, до «глобального інформаційного суспільства». Було також вирішено доповнити перелік керівних принципів ще трьома пунктами:

дотримання принципу рівних можливостей для всіх громадян;

сприяння змістовному, мовному і культурному розмаїттю;

визнання необхідності міжнародного співробітництва із зосередженням особливої уваги на країнах, що розвиваються .

У другій конференції, що відбулася у травні 1996 р. в південноафриканському місті Мідранді, взяли участь міністри інформації країн Великої сімки та урядовці з усіх регіонів світу, щоб обговорити проблеми країн, які розвиваються, у зв’язку з їх інтеграцією у глобальну інформаційну інфраструктуру. На конферен¬ції було поглиблено спільність поглядів, ухвалено принципи, що доповнюють та розширюють Брюссельські рішення. Конференція започаткувала діалог між державами з різними суспільним устроєм, економікою та культурою, які, проте, однаково зацікавлені у нівелюванні розбіжностей у технологічному та політичному розвитку, що мають місце на початку епохи інформатизації.