Світове господарство

—наявність у країн-експортерів капіталу, дешевших чинників виробництва;

—інтернаціоналізація виробництва, нижчі екологічні стандарти.

Особливістю сучасного світового господарства є од¬ночасне утворення в кожній розвинутій країні віднос¬но надмірного капіталу в певних галузях господарства і одночасного виникнення потреби в залученні додат¬кових коштів ззовні для розвитку інших, особливо технічно відсталих, галузей. Тому чимало країн одно¬часно є експортерами та імпортерами капіталів.

Міжнародний рух капіталів як фактор виробниц¬тва набуває різних форм. їх можна класифі¬кувати за кількома основними ознаками:

1.За джерелами походження капітал, який перебуває у русі на світовому ринку, поділяють на приватний і державний залежно від того, вивозиться він при¬ватними чи державними організаціями і компаніями.

2.За формою надання розрізняють товарні та грошові (валютні) кредити. В товарній формі переважно вис¬тупають комерційні кредити, а в грошовій — фінансові.

3.Залежно від терміну, на який залучають кредит,

розрізняють:

—довгостроковий (п'ять—сім років);

—середньостроковий (від одного до п'яти років);

—короткостроковий (в межах одного року).

4.Суб'єктами експорту капіталу є банки, корпорації, окремі підприємства, державні структури, муніципальні та міжнародні організації.

5.За своїм цільовим призначенням міжнародні кредити поділяють на фінансові й пов'язані. Пов'язані кредити мають цільове призначення, закріплене в трудовій угоді. До них відносять комерційні кредити (на купівлю певних товарів), інвестиційні кредити (на будівництво конкретних об'єктів). Фінансові не мають цільового призначення.

На міжнародний ринок капітал надходить у двох основних формах: виробничий (підприємницький) та позичковий (кредитно-грошовий).

Виробничий (підприємницький) капітал — капітал, вкладе¬ний його власником у різні підприємства з метою одержання прав на управління ними і прибутками.

Підприємницький капітал вивозять з метою ство¬рення підприємств на території інших країн. Залежно від можливості реального контролю за діяльністю та¬ких підприємств вирізняють два види інвестицій — прямі та портфельні.

Прямі інвестиції — довгостроковий вклад грошових коштів у статутний капітал підприємства.Такий вклад здійснюється з метою одержання не тільки права управління, а й контролю за діяльністю підприємства. Заново утворені чи придбані підпри¬ємства стають філіалами (дочірніми підприємствами) функціонуючої в іншій країні фірми (материнської), яка є центром міжнародного виробничого об'єднання. Прямий контроль за господарською діяльністю інозем¬ного підприємства у такому разі забезпечують повна власність на вкладений капітал і володіння контроль¬ним пакетом акцій.

Останніми десятиліттями прямі інвестиції мають тенденцію до прискореного зростання. Якщо в середині 60-х років XX ст. загальний, обсяг прямих інвести¬цій становив 108 млрд, дол., то в середині 90-х він пе¬ревищив рубіж 2,5 трлн. дол.

Портфельні інвестиції — інвестиційний портфель, який є су¬купністю об'єднаних інвестиційних цінностей, що служать інс¬трументом досягнення конкретної мети вкладника.