Світове господарство

Кінець 80-х — початок 90-х років XX ст. Визна¬чальною рисою цього етапу є наростання інтеграційних процесів у виробництві, розвиток їх організаційно-еко¬номічних форм, пов'язаних з виробництвом товарів і комплектуючих у різних країнах. На формування сві¬тового господарства в 90-ті роки XX ст. вплинуло відок¬ремлення більшості країн Східної Європи від соціаліс¬тичної системи господарювання, ліквідація Ради еконо¬мічної взаємодопомоги (РЕВ) і розпад СРСР, утворення нових незалежних держав.

Загалом світове господарство наприкінці XX — на початку XXI ст., зберігаючи розмаїття, велику кіль¬кість суперечностей і різнопланових тенденцій, все ж є більш цілісним, інтегрованим і динамічним, ніж у середині XX ст., і набуває глобального характеру. Для нього стали характерними нові економічні зв'язки і відносини, розширилися митні й політичні союзи. Процес його становлення ще не завершився, оскільки продовжується поглиблений розвиток усіх факторів, що його зумовлюють.

На розвиток світового господарства виливають такі чинники:

1.розвиток науково-технічного прогресу, перетворення інформаційних технологій на один із найважливіших аспектів розвитку світової економіки;

2.зростаюча взаємозалежність національних господарств, загальна лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків;

3.поглиблений розвиток МПП — міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва;

4.високий рівень інтенсифікації міжнародного ру¬ху факторів виробництва: робочої сили, капіталів, технологій, засобів виробництва, інформації;

5.інтернаціоналізація виробництва і капіталу;6.формування самостійної фінансової системи, безпосередньо не пов'язаної з обслуговуванням руху товарів;

7.вирішення глобальних проблем тощо.

Форми світового господарства

Суть світового господарства характеризують взаємини між великими групами країн. Вони визначають і характер міжнародних економічних відносин. Далі економічні відносини світового господарства називатимемо міжнародними економічними відносинами (МЕВ).

Поглиблення міжнародної спеціалізації та коопера¬ції виробництва зумовлює зростання об'ємів міжнарод¬ної торгівлі, яка за умов зростаючої інтернаціоналіза¬ції господарського життя є однією з перших форм між¬народних економічних відносин.

Міжнародна торгівля як наслідок МПП зародилася давно, а на початку XIX ст. набула форми світового рин¬ку, на якому діяли майже всі розвинуті країни світу.

Міжнародна торгівля — сфера товарно-грошових відносин, що охоплює пересування, купівлю-продаж товарів, послуг та інформації за межі державного кордону певної країни.

Продавцями і покупцями в цій сфері економічних відносин є державні організації, фізичні та юридичні особи.

Товари, що купуються і завозяться в країну, це ім¬порт, а товари, що продаються і вивозяться — експорт. Сума експорту та імпорту кожної країни становить її зовнішньоторговельний товарообіг. Різниця між су¬купним імпортом і експортом протягом певного періо¬ду часу (рік, квартал та ін.) утворює сальдо торго¬вельного балансу країни. Воно є активним (позитив¬ним), якщо експорт за вартістю перевищує імпорт, або пасивним (від'ємним), якщо ситуація протилежна. Пе¬ревищення імпорту над експортом спричиняє зовніш¬ньоторговельний дефіцит. Пасивне сальдо торговельно¬го балансу покривають за рахунок національного дохо¬ду країни, оплачуючи золотом або конвертованою валютою. Нерідко вдаються і до кредитів країни-донора (постачальника) або міжнародних фінансових орга¬нізацій (Міжнародний валютний фонд — МВФ, Міжна¬родний банк реконструкції та розвитку — МБРР).