Мікроекономічний аналіз взаємозв’язку інвестицій та процентних ставок

б) започаткування діяльності дочірніх підприємств (філій);

в) укладання ліцензійних угод з вітчизняними фірмами;

г) придбання неконтрольних пакетів акцій вітчизняних фірм-емітентів;

д) купівля контрольних пакетів акцій у підприємств.В Україні розроблене законодавство про іноземні інвестиції, до якого входять понад 100 різних правових і нормативних документів (законів, постанов, указів, положень, інструкцій та ін.). До них належить і прийнятий у квітні 1996 р. Закон України «Про режим іноземного інвестування». У ньому є ряд позитивних моментів, пов'язаних з особливостями режиму іноземного інвестування, чітким визначенням видів іноземних інвестицій і форм їх здійснення, а також системи державних гарантій захисту іноземного капіталу. Для іноземних інвесторів на території України встановлюється спеціальний режим інвестиційної та іншої діяльності. Зазначається, що для інвестиційних проектів із залученими іноземними інвестиціями, які реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери та територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, рис.3.

Проте варто ще раз зазначити, що вся законодавча база має принаймні два основних недоліки: по-перше, нестабільність та ненадійність; по-друге, відсутність комплексності та суперечності в самих законодавчих актах. Нестабільність зумовлює неможливість спрогнозувати виробничо-господарську та фінансову діяльність об'єктів інвестування. Забезпечення стабільності нормативної бази для іноземного інвестора важливіше, ніж пільги.

Значні фінансові кошти для інвестування можуть залучатись підприємствами з фондового ринку. Формами їх залучення є продаж акцій, облігацій та інших видів цінних паперів, що можуть випускатись підприємством згідно з чинним законодавством України.

Створення привабливого інвестиційного клімату

Рис. 3. механізм залучення іноземного капіталу

У країнах з ринковою орієнтацією економіки існують біржовий і позабіржовий ринки цінних паперів, кожний з яких виконує властиві йому функції.

Біржовий ринок цінних паперів уособлюють фондові біржі -спеціалізовані установи, які створюють умови для централізова¬ної торгівлі цінними паперами через об'єднання попиту і пропозиції, а також надання місця, системи та засобів для їхнього первинного розміщення і вторинного обігу. У процесі приватизації майна державних підприємств через фондові біржі може відбуватися первинне розміщення частки їхніх акцій, що реалізується за грошові кошти. Через фондові біржі здійснюється також розміщення державних цінних паперів. Варто зазначити, що фондові біржі мають забезпечувати формування максимально справедливої ціни на цінні папери через процедуру лістингу та механізм біржових торгів і цим самим підвищувати довіру інвесторів до них.

З метою сприяння залученню фінансових ресурсів для вироб¬ничих підприємств і створення фондової інфраструктури має роз¬виватися й цивілізований позабіржовий ринок цінних паперів, що зазвичай є торговельно-інформаційною системою для орга¬нізованого продажу цінних паперів з використанням для цього діючих товарних бірж. Такий ринок дає змогу розвиватися послугам інвестиційного консультування та управління портфелями цінних паперів, що приваблює передовсім дрібних інвесторів.

Ще одним джерелом інвестування для деяких видів підприємств, особливо державних, може бути фінансування з боку вищестоящих організацій (міністерств, управлінь, холдингів, концернів, об'єднань і т.п.), до складу яких вони входять, у вигляді перерозподілу частини прибутку, амортизаційних відрахувань, фондів розвитку виробництва тощо.

Нарешті, інвестиції можуть здійснюватись у вигляді благодійних, внесків, пожертвувань, спонсорської допомоги інших підприємств, організацій та громадян.

Оцінка ефективності інвестицій