Економічні системи
Відмінністю німецької моделі є регулювання економіки через креди-тно-грошову політику, а не бюджетно-фінансову, що пов'язано з традиційно вищою організацією фінансового капіталу в Німеч¬чині порівняно із США. Вплив на рівень цін, структуру попиту і пропозиції здійснюється не через податкову систему (аме-рикан¬ська модель), а скоріше через підтримку оптимального поєднуван¬ня між ве-личиною сукупного позичкового капіталу та величиною капіталу, зайнятого у про-мисловості та торгівлі і пов'язану з цим величину відсотка.
Важливим каналом регулювання ринку за німецькою моделлю є ва-лютно-фінансове регулювання. Останнє здійснюється через за¬охочення експорту як джерела валюти і сприяння такому імпорту, який через насиченість внутрішньо-го ринку і зміцнення купівель¬ної спроможності марки забезпечує сприятливий ва-лютний курс для марки. Підтримка курсу марки неможлива без підтримки пози¬тивного торгового і платіжного балансу,
Специфіка німецької моделі виявляється також в бюджетно-по¬датковій політиці. Розміри податків і держбюджету узгоджуються із зростанням економіки. Держава вилучає ту частину доходів, яка не може буги ефективно реалізованою на ринку без «перегріву» кон'юнк¬тури і посилення інфляційного тиску. Податкова політика спрямова¬на на стримування надмірного зростання у рамках складеної неефек¬тивної структури економіки і ставить безпосереднім завданням не перероз-поділ доходів, а заморожування інфляційних доходів.
Особливе місце в німецькій моделі займає політика доходів і зайнято-сті. Держава заохочує доходи всіх виробників (власників і найманих працівників), які роблять внесок у зростання ринку, вклю¬чаючи його експортну частину, прогре-сивні структурні зрушення в економіці. Зростання доходів населення в цілому і окремих його груп пов'язується із збільшенням купівельної спроможності марки на основі зростання продуктивності праці і насиченості внутрішньо¬го ринку. Ведеться систематична боротьба з надмірною диферен¬ціацією у рівнях доходів як фактора обмеження ринку.
Англійська, або європейсько-кейнсіанська, модель ринку була найпошире-нішою у повоєнній Великобританії, Франції, Італії. У міру розвитку західноєвропей-ської інтеграції у 60—80-ті роки XX ст., уніфікації господарських механізмів відбу-вався процес розмиван¬ня цієї моделі і посилення рис німецької моделі ринку.
Для англійської моделі характерна наявність значної за масшта¬бами і часткою державної власності, здійснення державних за¬купок у великих розмірах, значні державні інвестиції для під¬тримки зайнятості, вирішення соціальних за-вдань. Державний бюджет виконує значною мірою функції концентрації попиту в руках держави, яка отримує доходи через виробництво і реаліза¬цію товарів і ви-трачає їх на монопольне установлених умовах. Звідси виникає схильність до ін-фляції як результат державного регулю¬вання.
В англійській моделі держбюджет виступає як фактор впливу на по-пит шляхом концентрації, перерозподілу доходів, які змінюють структуру попиту і впливають на ціни через зміну попиту.
Характерною рисою англійської моделі ринку є державна влас¬ність на підприємства капіталоємних і малорентабельних галузей, продукція яких істот-но впливає на рівень витрат в інших галузях, особливо експортних. Розвиток інтег-раційних процесів у Західній Європі супроводжувався згортанням економічно не-ефективних ви¬робництв, що привело до скорочення масштабів державної влас¬ності. Такі виробництва, які необхідні для нормального процесу відтворення, вино-сяться в країни, що розвиваються та переходять до ринку.Шведська модель ринку була поширена у Скандинавських краї¬нах, зустрічалась на окремих етапах реформи в Іспанії, Португалії, Греції. Для цієї моделі характерне переважання соціал-демократич-ного підходу до економічної політики. За шведською моделлю ре¬гулювання ринку здійснюється передусім че-рез реіулювання тру¬дових відносин на загальнонаціональному рівні (наприклад, вста¬новлення тарифних ставок) і через державну власність на підприєм¬ствах, які забезпечують відтворення робочої сили і формування величини вартості робочої сили.
Характерною рисою шведської моделі є сильна соціальна полі¬тика, яка забезпечує найменшу диференціацію населення за рів¬нем доходів, і високий рівень зайнятості, який припускає державні витрати на перекваліфікацію робітників і підтримку чисельності робочих місць. Порівняно з США частка витрат на пере-кваліфіка¬цію робітників в держбюджеті вища, ніж частка витрат на допомо¬гу по безробіттю. Порівняно з Великобританією зайнятість підтри¬мується більшою мі-рою через перекваліфікацію робітників, ніж через підтримку чисельності робочих місць. Соціальна політика забезпечує високий рівень задоволення соціальних по-треб через трансфертні платежі (безкоштовні послуги чи послуги за пільгови¬ми ці-нами).