Економічні системи
Економічна діяльність держави розширює свої економічні функції, ак-тивно здійснює регулювання економічних процесів.
Основні причини нової ролі держави в економіці:•Ринок потребує захист від дії сил, що викликають обмеження або фактичне усу-нення конкуренції. В той же час наявність конкуренції – необхідна умова нор-мальної роботи ринкового механізму по розподілу ресурсів, товарів.
•В економіці виникли коливання ділової активності, коливання загального рівня цін, безробіття та ін. Ринок виявився не взмозі відрегулювати ці проблеми. Державне регулювання стало активним доповнуючим елементом ринкового саморегулювання.
Змішані системи як новий тип суспільного устрою мають такі загальні риси:
1. Переплетіння, взаємопроникнення і взаємодоповнення ко¬лективного, приватно-го і державного господарств, а також взаєм¬ний перехід одного типу господарства в інший. Саме тому змішане суспільство називають ще поліформічним.
Багатоукладність і взаємопроникнення економік різних типів зумовлене економіч-ною і соціальною доцільністю за умов об'єк¬тивного процесу розвитку економіки, для якої характерно, з одно¬го боку, зростання усуспільнення господарства і підне-сення на цій основі економічної ролі держави, а з іншого — зростання ролі еконо-мічного відособлення, що зумовлює все більш широке вико¬ристання ринкових від-носин.
2. Соціальна орієнтація економіки, підвищення на її основі життєвого рівня людей. Досягти цього можна лише на основі зро¬стання регулюючої ролі держави, яка має, з одного боку, втру¬чатись в економіку там, де ринок не може реалізувати певні по¬треби суспільства: захист недієздатних верств населення, розвиток охорони на-вколишнього середовища і обороноздатності країни, держава має регулювати економічні та соціальні процеси. А з ін¬шого боку, діяльність певних господарських структур може бути ефективною лише за умов ринкового саморегулювання. В та-кому випадку держава не повинна втручатися в їхню діяльність. Отже, для полі-формічного суспільства характерно поєднання саморегу¬лювання і регулювання економіки.
3. Демократична форма управління спроможні забезпечити еко¬номічні, політичні та духовні гарантії для найбільш повної реалі¬зації потенцій кожної людини. Лише на цьому шляху може сфор¬муватися громадянське суспільство, у якому домінує соціальна злагода.
4.Національні моделі ринкової економічної системи та адмініст-ративно-командної економіки
В кожній системі існують свої національні моделі організації госпо-дарства, так як країни відрізняються історією, рівнем економічного розвитку, соціа-льними та національними умовами.
Американська, або ліберальна, модель ринку у своєму класич¬ному вигляді іс-нувала з початку XX ст. аж до кінця 20-х років (еко¬номічної кризи 1929—1933 рр.). Ця модель була модифікована в ході реалізації "нового курсу" Ф. Д. Рузвельта та широкого вико¬ристання кейнсіанських методів регулювання після другої світової війни. Риси ліберальної моделі ринку збереглися й досі, що пов'язано з наявністю величезного внутрішнього ринку, провідних позицій американських монополій на світовому ринку, слабкістю профспіл¬кового руху соціально-демократичного напря-му і рядом інших фак¬торів.
Характерними рисами американської моделі ринку можна на¬звати такі:
•регулювання економіки здійснюється за залишковим принципом, тобто регу-люються ті аспекти відтворення, які не під¬даються ефективному регулюванню на основі вільної конкуренції. Залишковий характер має також соціальна полі-тика, яка повинна поповнити те, що не може зробити ринок
•яскраво виявлений антициклічний, антиінфляційний харак¬тер втручання дер-жави в ринкову економіку.
Посилення державного регулювання після другої світової війни сут-тєво модифікувало ліберальну модель ринкової економіки у євро¬пейських країнах. Ці процеси були пов'язані не тільки з потребами самого ринку, а й з особливостя-ми класових відносин, необхідністю великих трансформацій у виробництві та ря-дом інших економіч¬них і політичних факторів.Німецька, або неоліберальна, модель ринку. Автори німецької моделі, вра-ховуючи давні і вагомі позиції соці¬ал-демократії в країні, виходили з наявності сус-пільних інтересів товаровиробників. Останні виражені не через концентрацію час¬тин сукупного доходу в руках держави, а швидше через зростання ринку для всіх. Поняття "ринок для всіх", "добробут для всіх" озна¬чають таке зростання ринку, тобто таке зростання суми товарних вартостей, які протистоять одне одному як еквіваленти, що супро¬воджується зростанням доходів більшості суб'єктів ринку і зрос¬танням купівельної спроможності грошової одиниці. На думку Л. Ерхарда, кон-центрація капіталу і доходів у руках окремих суб'єк¬тів, врешті-решт, завдає шкоди зростанню ринку, оскільки підри¬ває інвестиційні процеси в інших галузях та обме-жує купівельну спроможність населення. Дійсно, концентрація капіталу і доходу як результат конкуренції перетворюється в суттєве гальмо для роз¬витку ринку, що наочно чітко виявилось у кризі 1929—1933 рр., спровокованій значною мірою ціно-вою політикою монополій. Отже, конкуренція виступає не тільки як боротьба за мі-сце на ринку, а й як взаємодія різних ланок суспільного поділу праці, яка дає по-штовх зростанню ринку. Підтримка цієї (другої) сторони конкуренції і є предметом регулю¬вання у рамках німецької моделі ринку.