Економічні системи
Однією з принципово нових важливих рис названих об'єктів при-власнення е те, що вони, на відміну від тради¬ційних, не можуть тривалий час перебувати у власності окремої фірми, компанії. Крім того, їх носіями не лише з техніко-економічного. а й із соціально-економічного боку певною мірою стають особи найманої праці.
Внаслідок цього вони певною мірою стають співвласника¬ми да-ного об'єкта привласнення, що є одним з найвагомі¬ших факторів зростання ва-ртості їхньої робочої сили, а отже, і розміру заробітної плати, а також участі у процесі придбання акцій і привласнення дивідендів.
Це стосується й інтелектуальної власності, яка форму¬ється на основі такого якісного нового елемента системи продуктивних сил, як наука. Американські науковці у даному випадку розрізняють нині три основні види інте-лектуальної власності: 1) приватна власність, що за¬кріплюється у формі патента або ліцензії; 2) суспільна власність, яка існує як сума знань та ідей, перебуває у розпорядженні всього суспільства і не може бути закріп¬лена за юридичною осо-бою. При належному обміні інфор¬мацією цей вид власності може стати надбан-ням усього людства; 3) проміжна форма власності, або власність, що «просочу-ється» і представляє інноваційну науково-техніч¬ну інформацію, її не можна за-кріпити у формі патентів і ліцензій на тривалий час, оскільки на основі такої ін-формації є можливість створити продукцію у зміненому вигляді.
Істотні зміни відбуваються у межах інших сторін влас¬ності як со-ціологічної категорії. Так, в юридичній власності відбувається зростаюча дезін-теграція таких прав власни¬ка, як право володіння, розпорядження та користу-вання власністю. Це означає, що у минулому ці права в основному належали одній особі. Винятком було сільське господар¬ство, де землевласник нерідко на-давав землю в оренду орендарю. За сучасних умов власники підприємств у різ¬них галузях промисловості віддають їх у володіння, або розпорядження, корис-тування, отримуючи за це певну винагороду. Вони також широко практикують передачу в інші руки управління своєю власністю.
На цій основі виникає і розвивається значний прошарок керую-чих, або менеджерів. Дж. Гелбрейт називає їх тех-ноструктурою та стверджує, що до неї перейшла влада у сучасних гігантських корпораціях США та інших країн Заходу. Оскільки у США налічується близько 12 млн. менеджерів, то саме в їхніх руках, на думку американсько¬го економіста, зосередилася влада на су-часному крупному підприємстві.Ще однією важливою рисою сучасних відносин влас¬ності у розви-нутих країнах Заходу є з одного боку, процес певної де персоніфікації щодо крупних капіталістів-власни¬ків і перехід її (власності) до рук юридичних осіб (компа¬ній, банків, інших фінансових інститутів). Так в Японії на початку 90-х ро-ків частина юридичних осіб серед власни¬ків акціонерного капіталу становила близько 78 %, а серед них фінансовим інститутам належало близько 80 % капі-талу. У США частка юридичних осіб в акціонерному капіталі майже в два з по-ловиною рази менша.
З іншого боку, відбувається, процес зростання персоніфікації власності через механізм придбання акцій. Частково цей процес здійснюється і через пенсійні та страхові фонди.
У Швеції у 1983 р. прийнятий закон, згідно з яким частина акцій приватних компаній переводиться у влас¬ність трудящих або до їхніх фондів. Це відбувається за рахунок спеціального податку на їх прибутки, а також додатко-вих відрахувань з їхнього фонду заробітної плати. Таким шляхом трудящі отри-мують певні права у справах компанії. Зокрема більшість місць у правліннях цих фон¬дів належить представникам профспілок. У 1990 р. завер¬шився процес фі-нансування п'яти таких фондів. Кожний з них має право на придбання не більше 6 % акцій у будь-якій компанії, яка зареєстрована на фондовій біржі. Рішенням парламенту загальна частка фондів у вартості акцій біржі не повинна переви-щувати 5 %. Важливою рисою функціонування цих фондів є те, що провідну участь в їх управлінні беруть суспільні організації, насам¬перед профспілки.
В Англії акції між персоналом розподіляються залежно від розмі-рів отримуваної заробітної плати або стажу робо¬ти у даній фірмі. У першій по-ловині 80-х років питома вага найманих робітників, які купили акції за фіксова-ною ці¬ною (але не мають права, згідно з контрактом, продати їх про¬тягом 5—7 років), зросла у всіх сферах економіки з 13 до 23 %.
3.Класифікація економічних систем суспільства
Важливим питанням є класифікація економічних систем. Еко¬номічна система — складне, багатоструктурне соціально-економічне явище. В економічній літературі визначають різні моделі, типи економічних систем. Класифікація їх за-лежить від різних критеріїв. Головними з них є домінуюча форма влас¬ності, техно-логічний спосіб виробництва, спосіб управління і коор¬динації економічної діяльно-сті тощо.