Економічні системи

Поділ економічних систем за переліченими ознаками є певною мірою умовним. Наприклад, поширеною є класифікація економіч¬них систем за технологі-чним способом виробництва, рівнем роз¬витку продуктивних сил. Розрізняють:

•доіндустріальне суспільство — економічну систему, в якій домінує ручна праця та натурально сільскогосподарське господарство;

• індустріальне су¬спільство, основою якого є машинна праця;

•постіндустріальне сус¬пільство, що грунтується на автоматизованій праці, оснащеній комп'ютерною інформацією.

Однак ці системи суттєво розрізня¬ються і механізмом господарюван-ня, і домінуючим об'єктом влас¬ності, і різноманітністю суб'єктів економічної діяль-ності.

В сучасних курсах по економічній теорії економічні системи поділя-ють на:

•система вільного або чистого ринку

•адміністративно-командна система

•традиційна система

•змішана система

Система вільного, або чистого ринку - це така економічна система, в якій держава здійснює найменше регулювання економічних процесів, а вільна конкуренція та ринкове соморегулювання досягають найбільшого розповсюджен-ня.

Така економічна система існувала в розвинених країнах світу прибли-зно з другої половини 18 ст. до кінця 19 – початку 20 ст.

Основні характеристики системи вільного ринку:

•Приватна власність. Здійснюється право недержавної, приватної власності на економічні ресурси – капітал, землю, природні ресурси. Причому значна части-на материальних ресурсів знаходиться у приватній власності.

•Вільне підприємництво. Окремі групм людей за своєю ініціативою виступають в якості вільних підприємців, які беруть на себе функцію організації економічних сил: вони мобілізують необхідні ресурси, організують виробництво та реаліза-цію вироблених товарів. Вони повністю приймають на себе господарський ри-зик, який є неминучим, так як ніхто заздалегидь не може знати, чи буде прода-ний товар, яка буде ціна його реалізації. Вільне підприємництво становиться масовим явищем, воно забезпечує більшу частину вироблення національного продукта.

•Особистий інтерес. Економічні суб’єкти діють згідно зі своїми особистими інте-ресами. Прагнення найкращим чином реалізувати особистий інтерес є основ-ним мотивом економічних вчинків. Кожний прагне максимізувати свій доход: підприємець – прибуток, найманий робітник – заробітну плату, землевласник – орендну плату та ін.•“Невидима рука”. За А. Смітом існує “невидима світу рука”, яка спрямовує інди-відуальну поведінку, особисті інтереси до суспільних цілей, до задоволення по-треб інших економічних суб’єктів. “Невидима рука” - це ринок, як координацій-ний механізм, зі своїми елементами: попитом, пропозицією, ціною. В попиті проявляються наміри споживачів, в пропозиції – можливості та бажання вироб-ників, ціна – інструмент погодження їх рішень та дій. За допомогою взаємодії цих елементів передаються та узгоджуються рішення виробників та споживачів. Це саморегульована система, яка не потребує ніякого втручання.

•Вільна конкуренція. Вона припускає наявність багатьох незалежних як продав-ців, так і покупців кожного ресурсу та кінцевого товару або послуги. Кожний з цих економічних суб’єктів сам по собі не взмозі вплинути на ціну, за якою реалі-зується той чи інший товар.

•Мінімальне державне втручання. Державне втручання в економіку в основному обмежується захистом приватної власності та формуванням правового сере-довища діяльності економічних суб’єктів через закони, укази, постанови.