Особливості перехідної економіки України

Серед країн, що переходять від командно-адміністративної сис¬теми господарства до ринкових відносин, визначилося кілька груп за специфікою шляхів переходу.

Першій групі властиве створення в надрах старої командно-ад¬міністративної системи нових соціальне орієнтованих ринкових відносин. Найхарактернішим є приклад Китаю, де цей процес від¬значався тривалою боротьбою серед правлячих кіл за шляхи роз¬витку, що закінчилася перемогою проринкових сил у керівництві країною. По-перше, у Китаї процес переходу був ретельно теоре¬тично осмислений і розроблений та визначений як тривалий і по¬етапний, з відпрацюванням Його через соціально-економічні екс¬перименти [щодо форм приватизації, пристосування старої бюро¬кратії до нових умов господарювання, розв'язання проблем зайня¬тості, залучення іноземного капіталу, розвитку підприємництва тощо). По-друге, перехід провадиться через саму командно-адміні¬стративну систему з урахуванням конкретно-історичного досвіду розвитку країни. Ця система не руйнується, а реформується відпо¬відно до завдань, які ставляться перед нею для здійснення перехо¬ду до ринку. По-третє, перехід до ринкових відносин було розпоча¬то з провідної галузі економіки країни — сільського господарства, у якій зайнята основна частина населення, Перелічені заходи дали позитивні результати, варті ретельного вивчення іншими країна¬ми. Подібний шлях розвитку обрали В'єтнам, Монголія та деякі інші країни,

Другу групу країн відзначає поступовий, еволюційний початок переходу до ринкових відносин через різні експерименти та пере¬творення, які також: розпочинаються в надрах командно-адмініс¬тративної системи. На основі підготовленого соціально-економіч¬ного середовища, розпочатого розвитку ринкового господарства відбуваються руйнування командно-адміністративної системи і по¬дальший перехід до ринкових відносин. Найхарактернішим є при¬клад Угорщини, яка розпочала такі перетворення з другої полови¬ни 50-х років. Поступове накопичення ринкових елементів дає змогу країні переходити до сучасних форм господарювання без великих соціальних потрясінь і масового зубожіння населення, минаючи історичний період дикого, розбійницького первісного нагромаджен¬ня капіталу. Цей період у нинішніх країнах розвиненої ринкової економіки тривав у минулому кілька століть. Його головним істо¬ричним завданням, з одного боку, було відокремити безпосереднього працівника від засобів виробництва і перетворити його на юридич-но вільного продавця своєї робочої сили, а з іншого — зосередити засоби виробництва і кошти у незначного прошарку великих під¬приємців. Сьогодні такий спосіб нагромадження загрожує гострою соціальною конфронтацією з усіма можливими в епоху ядерної зброї наслідками.

Третя група країн обрала шлях "шокової терапії", що полягав у застосуванні методів короткострокового струсу суспільства. Такий шлях обрала, наприклад, Польща, де були певні передумови для такого безжалісного експерименту; а саме: у країні була поширена ринкова психологія, значною була приватна власність (понад 4/5 орної" землі належало одноосібним господарствам), на чолі держа¬ви опинилися сили, яким довіряла і які підтримувала більшість на¬селення. Проте, незважаючи на все це, після короткого шоку краї¬на мусила відмовитись від нього. Ті, хто вдався до цього методу, пішли у відставку, поступившись місцем тим, хто зважає на довго¬строковий час творення економічних процесів.

Свій шлях переходу обрала колишня Чехословаччина, де напри¬кінці 80-х років відбулася так звана "оксамитова революція". Спи¬раючись на традиції ринкового розвитку, нові й старі методи дер¬жавного регулювання економікою, кооперування тощо, країна по¬вертається до ринкових відносин цивілізовано. Поділ Її з 1993 р. на дві незалежні країни — Чехію і Словаччину — відбувся так само цивілізовано, як і розподіл серед населення державної власності. Основна маса середніх та великих підприємств через акціонування їх перетворена на корпорації. Дрібні підприємства можуть перехо¬дити в індивідуальну власність. Кожний громадянин одержав пра¬во на свою рівну частку загальнодержавної власності у формі спе¬ціальних купонів, на які він придбає акції підприємств, що прива¬тизуються. Для того, щоб купони не могли стати предметом ку¬півлі-продажу, спекуляцій, махінацій тощо, розроблено соціальний механізм захисту. До Чехії та Словаччини залучається іноземний капітал на розробленій взаємовигідній правовій основі, створюються спільні з ним фірми й у третіх країнах.Особливістю переходу до ринку Східної Німеччини є те, що вона увійшла до складу Федеративної Республіки Німеччини, однієї з найбільш розвинених у сучасному світі країн. Проте, виходячи з практики, на нього відводиться багато років при величезній допо¬мозі в сотні мільярдів марок щорічно.

Логіка переходу України до соціальне орієнтованого ринкового господарства потребує здійснення державотворення через розбудову політичної незалежності країни та її національної економіки. Проте розробка механізму цього процесу надзвичайно складна, оскільки жодний з перелічених шляхів переходу до ринку не може бути повністю використаний у незалежній Україні. Командно-ад¬міністративна система тут виявилася неспроможною здійснювати глибинні ринкові реформи. Для застосування "шокової терапії" не було відповідних передумов: психологічної готовності населення, належної підтримки ним владних структур, соціально-економічної бази тощо,