Розвиток економічних поглядів В.І.Леніна
Все це зумовило необхідність кардинального перегляду економічної політики правлячої у той час РКПб, відмова від директивних методів керівництва, включення ринкових механізмів розвитку економіки, що розцінювалося багатьма недалекоглядними політиками-комуністами, як крок назад. Леніну доводилося обстоювати свої економічні погляди в гострій полеміці з соратниками. Весь 21 і велика частина 22 року були заповнені роботою по виробленню основних принципів нової економічної політики, що повертається обличчям до селянства, центральною ланкою якої став план кооперації.
Складність виникаючих проблем була гранично велика. Місто на основі націоналізованої, керованої і єдиного центру, хоча і розореної промисловості, відновлювався економічно, чого не можна було сказати про село, де проживала основна маса населення Росії.Жовтнева революція ліквідувавши поміщицьке землеволодіння, утворила безліч дрібних і найдрібніших селянських господарств, які були нездатні виконати свою економічну, задачу забезпечення продовольством величезної країни. Обстановка “військового комунізму” примусила шукати саме в кооперації засіб створення виробничо-споживацьких комун в масштабі всієї держави, засіб того прямого продуктообміну між містом і селом, яке повинне було в корінні перетворити економічні відносини в країні. Передбачалося, що кооперація і дасть “апарат масового розподілу”, що надалі вона стане “основою організації постачання населення на комуністичних засадах”. Саме в такому плані ідея кооперації всього населення країни відображена в Програмі РКПб, прийнятої на Восьмому з'їзді в березні 1919 року і в рішеннях Дев'ятого з'їзду в березні-квітні 1920 року. Проте спроба безпосереднього переходу до комуністичних форм виробництва і розподіли виявилося нереальною, утопічною, вона наткнулася на опір селян, викликала після громадянської війни глибоку кризу 1921 року.
Криза примусила радвладу відступити, перейти до нової економічної політики. Колишня військово-політична взаємодія робочого класу і селянства, не виключаюча безеквівалентне вилучення радвладою продуктів селянської праці, було замінена економічно, продрозкладка була замінена продподатком, на базі допуску відомої свободи обороту, свободи торгівлі продуктами селянської праці. Ці ідеї відображені в роботі В.І. Леніна “Про заміну продрозкладки продподатком”. Влада визнала той факт, що “інтереси цих двох класів різні, дрібний землероб не хоче того. чого хоче робітник”. Але ясного плану усунення цих відмінностей між містом і селом, ліквідації соціальної різнорідності економічного базису держави у Леніна в 1921-22 роках ще не було.
Доповнюючи на початку 1922 року нову економічну політику, кооперативний план Леніна, нове розуміння ролі кооперації і відкривав, на його думку, цю найважливішу задачу в дрібноселянській країні. “За умови повної кооперації ми б вже стояли обома ногами на соціалістичному грунті”. Опрацьовуючи свої ідеї, Ленін використовував широкий круг літератури. Це свідчить про серйозний науковий підхід В.І. Леніна при виробленні кооперативного плану перетворення країни, його прагненні знати і використовувати всі досягнення сучасної йому економічної теорії. Важливим для Леніна- керівника соціалістичної держави було забезпечення “контролю і обліку” над дрібнобуржуазною стихією, але головне, надалі та ж кооперація повинна була полегшити перехід від одноосібних до колективних господарств “шляхом можливо простішим, легшим і доступнішим для селянина.
З досвіду “військового комунізму” виявилося, що на одних тільки міркуваннях “про загальне благо” будувати нове суспільство не можна, і тут міркування про “власний інтерес” сказали своє вагоме слово. Вони-то і примусили радвладу відступити і перейти до нової економічної політики, що повною мірою враховує і “власний інтерес”.
В.И. Ленін, розглядаючи по початку неп тільки як тимчасовий відступ(але не менше 30 років, на його думку,), припускаючи, що він змінитися новим настанням, вже тоді помітив в непі ряд універсальних рис, які в подальшому вже не повинні були ігноруватися радвладою, які, навпаки, повинні бути інтегровані нею за вже випробуваним принципом “поєднання протилежностей”: поєднання ентузіазму і особистого інтересу, поєднання централізованого планування з госпрозрахунком в промисловості, поєднання загальної і особистої зацікавленості в селянському господарстві. “У непі ми зробили поступку селянину, як торговцю, принципу приватної торгівлі; саме з цього витікає гігантське значення кооперації. По суті кажучи, кооперувати достатньою мірою широко і глибоко російське населення за панування непу є все, що нам потрібно, тому що тепер ми знайшли той ступінь з'єднання приватного інтересу, приватного торгового інтересу, перевірки і контролю його державою, ступінь підпорядкування його загальним інтересам, яка раніше складала камінь спотикання для багатьох і багатьох соціалістів.
Всі ці ідеї були розроблені Леніном останніми роками його життю в його Політичному заповіті, як часто називають продиктовані ним в період хвороби, з 23 грудня 1922 року по 2 березня 1923 року, статті і листи. До них відносяться опубліковані в газеті “Правда” в 1923 році (ще за життя Леніна) “Сторінки з щоденника”, “Як нам реорганізувати Рабкрін”, “Краще менше та краще”, “Про кооперацію”, “Про нашу революцію”.