Розвиток економічних поглядів В.І.Леніна

Проте послідовники марксизму зосередились на проблемі по¬шуку доказів неможливості регулювання будь-яких суспільних процесів за капіталізму, а відтак обов'язкової його загибелі. Як осо¬бливість марксистської економічної думки в Росії можна назвати також і те, що вона формувалась на фоні економічного романтизму та ліберального народництва, які заперечували об'єктивність існу¬вання капіталізму та доводили переваги змішаного, переважно дріб¬нотоварного господарства. Усе це зумовило догматизацію марксиз¬му як науки.

Розвиток Леніним теорії марксизму полягав не стільки в позити¬вній творчості, скільки в доведенні винятковості марксистського економічного вчення, його справедливості щодо всіх етапів розвит¬ку капіталістичного суспільства та щодо всіх країн.

Розвиток економічних поглядів В.І.Леніна в ранніх працяхЛенін повністю поділяв марксистське формаційне розуміння розвитку суспільства, в основу якого покладався класовий принцип. В одній із перших своїх статей він пише про зародження капіталіс¬тичних відносин в сільському господарстві та розшарування селянс¬тва на класи внаслідок розвитку товарного виробництва. Він указує на невідворотність наступу капіталізму і його проникнення в усі сфери економічного життя. Ця робота була відповіддю російським народникам, що обстоювали тезу про «необов'язковість» капіталіз¬му для Росії та відсутність внутрішнього ринку як важливої умови його існування і розширеного відтворення.

Виходячи з тези про особливості розвитку капіталізму в Росії, аграрній країні, в якій процес переходу від феодального устрою ще не завершився, Ленін намагається визначити перспективи роз¬витку внутрішнього капіталістичного ринку. Він аналізує етапи пе¬реростання натурального господарства в товарне і товарного в капі¬талістичне. На прикладі сільського господарства досліджує процес відокремлення безпосереднього виробника товару від засобів ви¬робництва, що знаменує собою утвердження капіталістичних відно¬син. Його характеристики товарного виробництва є достатньо ви¬черпними.

Висновок про те, що внутрішній ринок для капіталізму створюється самим капіталізмом в процесі його розвитку, Ле¬нін обґрунтовує у працях «З приводу так званого питання про ринки» (1893), «До характеристики економічного романтизму» (1897), «Розвиток капіталізму в Росії» (1899), «Зауваження щодо питання про теорії ринків» (1898) та «Ще до питання про теорію реаліза¬ції» (1899).

Розкривши взаємозв'язок внутрішнього ринку і генези капіталіз¬му, Ленін аналізує процес становлення капіталістичних відносин у сільському господарстві Росії, характеризуючи механізм цього ста¬новлення.

У згаданих працях Ленін доповнив теорію відтворення Маркса міркуваннями про суть та особливості капіталістичного відтворення і криз за нових історичних умов.

Він суворо дотримувався методологічних принципів, узагальнень та висновків Маркса, доводячи прогресивність капіталізму щодо попередніх форм організації суспільного виробництва, але вказуючи на його експлуататорську суть і об'єктивну природу всіх його анта¬гонізмів.

У межах дослідження суті капіталістичного відтворення Ленін звертається до категорії вартості суспільного продукту, до питан¬ня про роль його натуральної форми, категорії національного доходу, до характеристики відносин виробництва і споживання за капіталізму, умов і наслідків розширеного капіталістичного від¬творення. Схему реалізації продукту він моделює з урахуванням впливу динамічних факторів на цей процес у часі. Він досліджує, як зростання органічної будови капіталу, що відображає процес розвитку продуктивних сил, впливає на пропорції суспільного від¬творення.

Ленін сформулював закон про визначальну роль виробництва засобів виробництва щодо виробництва предметів споживання та вплив першого підрозділу на формування загальної структури су¬спільного виробництва.

Особливу увагу він звертає на аналіз суперечностей капіталісти¬чного виробництва, зауважуючи слідом за Марксом, що вони не зводяться лише до проблем пропорційності, тобто співвідношення виробництва та споживання.

Ленін також досліджує процес формування внутрішнього та зо¬внішнього ринків, що зв'язує з розвитком суспільного та міжнарод¬ного поділу праці. Він уважав, що зовнішній ринок не має нічого спільного з проблемою реалізації, а розвивається відповідно до іс¬нуючих традицій міжнародної торгівлі, внутрішніх диспропорцій, а також переростання розширеним виробництвом меж окремої краї¬ни. Тобто суперечності відтворення, а не проблеми реалізації, поро¬джують боротьбу за зовнішні ринки.