Довгі хвилі в економіці і теорії, що пояснюють їхнє існування
На протилежність такому підходу у теорії М. Д. Кондратьєва довго-тривалі цикли зумовлені внутрішніми факторами економіч¬ного зро-стання. Вони безпосередньо пов'язуються з циклічністю в розвитку виробничих сил суспільства, насамперед з їхньою най-революційнішою частиною — засобами праці. Близька до теорії М. Д. Кондратьєва позиція Й. Шумпетера, який вважав, що голов¬ну роль у механізмі довгих циклів відіграють хвилі технічних но¬вовведень і відповідні зміни інноваційної активності підприємців.
Матеріальну основу довгих хвиль становить структурне онов¬лення технологічного способу виробництва. Здійснюється воно двома шляхами: по-перше, еволюційно, коли поліпшуються і вдос-коналю¬ються існуючі технології; по-друге, революційне, коли від-бувають¬ся якісні зміни в матеріалізації наукових знань.Ці два шляхи доповнюють і замінюють один одного. Еволю-цій¬ний шлях дає змогу використати потенціал існуючих технологій і підготувати умови для стрибка в їхньому розвитку. Технічні рево¬люції означають перехід до нових технологічних принципів, які по-тім розповсюджуються еволюційно. Загальнотехнічні революції стають стрижнем революції в продуктивних силах. Одночасно здій-сню¬ються стрибки і в розвитку людини як головної продуктивної сили, в зростанні ефективності та продуктивності її праці. Циклічне оновлення технологічних структур продуктивних сил суспільства періодично повторюється, але, врешті-решт, циклічний розвиток продуктивних сил здійснюється під впливом економічних факторів. Інтенсивність науково-технічних відкриттів і винаходів, писав з цього приводу М. Д. Кондратьєв, є функція запитів еконо¬мічної дій-сності й попереднього розвитку науки і техніки. Сам роз¬виток нау-ки, підкреслював він, включається до закономірного про¬цесу еко-номічної динаміки. Це означає, що аналіз довгих циклів не може бу-ти обмежений лише аналізом циклічності технічних коливань. Він обов'язково повинен включати в себе також аналіз змін в організа-ційно-економічній структурі суспільства та розвитку.
У структурі довготривалих циклів виділяють два етапи розвит¬ку — низхідну і висхідну хвилі, або фази. Звідси цикл також має дві фази.
Низхідна фаза великого циклу — період зміни базисних тех-но¬логій і технологічних структур виробничої системи суспільства — триває 20—25 років. У цей час відбуваються гострі економічні кри¬зи малих і середніх циклів. Один з них утворює вихідний пункт для найбільших вкладень у технічні вдосконалення, які були нако-пичені попереднім розвитком. Він також бере на себе найбільше на-ванта¬ження в перебудові економічної структури суспільства, яка адек¬ватна технологічному оновленню виробництва.
Висхідна фаза великого циклу — період тривалого підне-сення економічного та науково-технічного розвитку суспільства. Він три¬ває від 25 до ЗО років, У цей час не виключені й циклічні кризи, пов'язані з оновленням виробничих фондів. Розвиваються вони, як правило, на рівні високої кон'юнктури.
Період "високого піднесення" — це період масового розповсю¬дження нових технологій, зародження і розвитку нових провідних або навіть базових галузей економіки. В цій фазі відкриваються до-даткові можливості для отримання прибутку, розширення інвес¬тиційного процесу, залучення у виробництво додаткової робочої си-ли, зростання заробітної плати.
Поряд із створенням наукових основ довгострокового про-гнозу¬вання економічної структури суспільства теорія довгих хвиль дає змогу виявити також фундаментальні закономірності розвитку тієї чи іншої економічної системи. Взаємозалежність між зміною ба¬зисних технологій (великих циклів) і глибинною перебудовою ви¬робничих відносин, наприклад підприємницького виробництва, має такий вигляд: першому технологічному циклу (довгій хвилі) відпо¬відає домонополістичне підприємництво, засноване на вільному ри-н¬ково-конкурентному механізмі; другій довгій хвилі — монополіс¬тичне підприємництво з ринково-конкурентним господарським ме-ханізмом, який монополістичне регулюється; третій хвилі — пе¬ріод державно-монополістичного підприємництва з державно-моно¬полістичним конкурентно-ринковим механізмом господарювання.
Урахування об'єктивної взаємозумовленості довгих циклів у роз¬витку технологічного способу виробництва і відповідного оновлен¬ня економічної структури суспільства дає можливість наукового об-ґрунтування сучасного етапу підприємницького виробництва. Його початок припадає на другу половину 70-х років. У економіч¬ній літе-ратурі його називають транснаціональним.
Основою структурної перебудови виробничої бази транснаціональ-ного капіталу є новий цикл науково-технічної революції, який поча-вся наприкінці 70-х років. Цей цикл грунтується на широкійінтерна-ціоналізації структури відтворення, розвитку ресурсозберігаючих технологій електронній автоматиці, біотехнології, інформатиці. За прогнозами вчених, він триватиме до другого дисятиліття цього століття. Вважається, що нинішній цикл завершить індустріальний тип розвитку загальноісторичного процесу. На зміну його прийде постіндустріальна цивілізація. Цим визначається особлива склад-ність сучасної виробничої структури економічно розвинутих країн. Вона має перехідні від індустріальної до постіндустріальної струк-турної характеристики.Великі цикли притаманні як країнам з розвинутою ринковою еко-номікою, так і країнам з командно-адміністративною системою. На відміну від промислово розвинутих ринкових країн, де циклічні фа-ктори довгих хвиль виявилися в середині 70-х – на початку 80-х ро-ків, часові межі в країнах командно-адміністративної системи зсу-нулися приблизно на десятиліття. Головним фактором цього відста-вання став більш низький рівень розвитку техніки і технології. От-же, існує об’єктивна зумовленність спільності ряду перетворень механізмів управління, організаційно-економічних структур і форм власності у країнах з різним економічним устроєм. Питання не в са-мій проблемі, а в формах і методах її розв’язання.