Довгі хвилі в економіці і теорії, що пояснюють їхнє існування

5Цінові теоріїУ. У. Ростоу, Б. Берри

6Інтеграційний підхід і монета-рні концепціїЙ. Дельбеке, П. Корпинен, Р. Батра

7Соціологічні пояснення і цикли класової боротьбиК. Перес-Перес, И. Милендор-фер, Э. Скрепанти, М. Ольсен, С. Вибе, Дж. Гаттен, Б. Силь-вер, В. Вайндлих.

8Теорія військових циклівДж. Голдстайн

9Теорія, що належить авторам книги [2]. Її можна охарактеризува-ти як комплексну, що тяжіє до марксистського

Через велику кількість теорій я змушена відмовитися, як від за-дачі зовсім нереальної в рамках даної роботи, від того, щоб хоча б коротко викласти суть кожної теорії. Досить очевидно, що їхня кі-лькість виходить за рамки розумного.

У багатьох з цих теорій робиться спроба вивести пояснення іс-нування довгих хвиль Кондратьєва з коливань одного, узятого за ос-нову авторами, параметра, а коливання самого узятого за основу па-раметра автори пояснюють довільним образом. Як правило, задові-льного пояснення коливань «первинного» параметра (наприклад кі-лькості наукових відкриттів, винаходів і технічних удосконалень в інноваційних теоріях) не вдається дати, залишаючись у рамках еко-номічної науки, а за їхні рамки автори теорій виходять украй непев-но і звичайно не просуваються далі спекулятивної філософії.

Нижче буде розібрана одна з таких теорій і показана волаюча непереконливість пояснення причин довгострокових коливань «пе-рвинного» параметра, у якості якого в розглянутому прикладі ви-ступає кількість зроблених відкриттів, винаходів і технічних удо-сконалень (інноваційні теорії).Авторами деяких з цих теорій запропонована гіпотеза, відпові-дно до якої збільшення кількості інновацій і інтенсивності їхнього упровадження викликається погіршенням ситуації в економіці, що ніби-то стимулює винахідників більш активно займатися своєю справою, а підприємців - вкладати гроші у впровадження інновацій. Це положення досить спірне.

Відомо, що вкладення грошей у впровадження інновацій, особ-ливо принципових, досить ризиковано, і підприємець для вкладення в такого роду проекти повинний мати надлишкові засоби, утрата яких не привела б до його руйнування. Очевидно, що в періоди по-гіршення економічної кон'юнктури кількість надлишкових засобів у підприємців, у всякому разі, не більше, ніж у сприятливі періоди, і при поганій кон'юнктурі готовність підприємця до ризикованих ка-піталовкладень також навряд чи вище, ніж при гарній. У несприят-ливі періоди можливо тільки підвищення темпу впровадження не-значних технічних удосконалень, що не вимагає дуже великих ви-трат, але швидкий ефект, що дає, у виді зниження витрат, а ні в яко-му разі не збільшення інвестицій у радикальне переозброєння техні-ки.

Погіршення економічної кон'юнктури також навряд чи стиму-лює підвищення активності винахідників. Справді, професії винахі-дника як такої до XX століття не існувало зовсім, і тільки в XX сто-літті з'являється цілеспрямований пошук нових технічних рішень і організації типу конструкторських бюро, укомплектованих відпові-дними професіоналами. До цього винахідництвом займалися люди інших професій, що володіють творчим складом розуму, у вільне від інших занять час. Але для витягу доходів зі свого винаходу авторові необхідно було ще довести інформацію про нього до осіб, що ма-ють вільні капітали, і спонукати їх укласти гроші в його впрова-дження. Ця справа була надзвичайно важким і далеко не завжди кінчалося успіхом. Крім того, був досить великий ризик присвоєння авторства винаходу іншою особою. (Були, однак, випадки, коли ав-торам винаходів удавалося добрати необхідного способу самостій-но, створити свої фірми і домогтися комерційного успіху, однак це було дуже рідко). З вищесказаного очевидно, що винахідницька дія-льність жадала від автора дуже великої напруги і далеко не завжди приносила йому доход, а частіше - великі неприємності.

Таким чином, не спростована загальновідома істина, що основ-ною причиною будь-якої творчої діяльності є внутрішня потреба у творчості. З факторів, зв'язаних з економічною ситуацією, має зна-чення тільки наявність джерела засобів до існування і вільного часу в потенційного винахідника.

Можна припустити, що під час економічного спаду вільного часу в потенційних винахідників стає більше, через ріст у цей період безробіття і зменшення зайнятості. Однак відповідного дослідження статистики автори інноваційних теорій не проводили. Крім того, на-явність у потенційного винахідника джерела засобів до існування не менш важливо, ніж наявність вільного часу. Безробітний, тобто лю-дина, до XX століття не має взагалі ніякого доходу, не може повно-цінно займатися творчою діяльністю, особливо якщо врахувати, що в переважній більшості випадків він був змушений ще і піклуватися про родину.