Відносини власності: іх типи і форми, інформація як форма власності.

Інформатика перетворюється на провідну ланку виробничого процесу, а сама інформація – на форму багатства, домінуючий об’єкт власності. На відміну від власності на уречевлені засоби виробництва духовна власність не може розвиватись на суто приватній основі.

Інформації притаманні специфічні риси як товару, що поступово перетворюється на головний виробничий ресурс постіндустріального суспільства. З одного боку, як носій вартості інформація є об’єктом купівлі-продажу і в цьому відношенні мало чим відрізняється від звичайного товару-послуги, що є об’єктом приватної власності. У країнах, які стають на шлях розвитку в напрямі постіндустріального суспільства, посилюється конкурентна боротьба за володіння інформацією. Відбувається процес її монополізації, перетворення на безпосередній об'єкт приватної власності, інституцію економічної влади. Відповідно формується новий соціальний прошарок людей - власників інформації.

З іншого боку, інформація стимулює зворотній процес – не зміцнення, а, навпаки, знецінення відносин приватної власності. Це пов’язано зі специфікою споживчого використання інформації як товару. На відміну від звичайного товару інформація у процесі виробничого споживання не зникає. При продажу не вона відчужується від свого власника. Останній позбавляється лише повної монополії на її використання. Він може продати її вдруге. Те саме може зробити і покупець.

4.ВИПИСКИ З ЗАКОНІВ УКРАЇНИ

5.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про власність

Із змінами і доповненнями, внесеними

Законами України

від 7 липня 1992 року N 2544-XII,

від 14 жовтня 1992 року N 2690-XII,

Декретами Кабінету Міністрів України

від 15 грудня 1992 року N 10-92,

від 31 грудня 1992 року N 23-92,від 21 січня 1993 року N 9-93,

Законами України

від 5 травня 1993 року N 3180-XII,

від 22 грудня 1994 року N 318/94-ВР,

від 28 лютого 1995 року N 75/95-ВР

від 3 квітня 2003 року N 662-IV,

від 15 травня 2003 року N 762-IV,

від 19 червня 2003 року N 980-IV