Місце та роль людини в ринковій економіці

Особливою ознакою розвитку ринку є трансформація процесів маркетингу: вже сьогодні сучасні маркетингові стратегії зосереджують увагу не на «сегментах ринку», а на окремих сім'ях і на окремих спожи¬вачах. Ідеологія задоволення постійно зростаючих потреб, дії товарної експансії, перевиробництва товарів, взагалі виробництва для збуту, не могли не привести до суттєвих змін у розвитку товарного ринку, ринку послуг, до змін відносин на цих ринках, а отже і до змін самих моделей поведінки їх учасників. Поява нового маркетингу свідчить, що все ви¬разнішою стає роль споживача як кінцевої мети виробництва. Характер¬ною рисою цих процесів стає постійне зростання дефіциту маркетин¬гової інформації. Відносини між виробником, продавцем та спожива¬чем постійно ускладнюються, значно підвищуючи ризик маркетинго¬вих помилок і втрат. Вже можна зустріти статистику, що причиною 75% невдач у сфері міжнародного бізнесу стали помилки маркетологів. Особливо підвищується непередбачуваність поведінки споживачів, які теж переживають постійно зростаючий тиск факторів, що визначають їх вибір і розвиток. Знання про поведінку людини на ринку стають важливим фактором ефективного, успішного менеджменту. Нова економіка вимагає від маркетологів не тільки ситуаційних, а системних знань, що постійно враховують прискорення і зростання складності економічних процесів, в яких людина виконує головну роль.

Ринкова економіка, яка створена розумом і руками людини, має суттєві недоліки і парадокси. Серед них особливо виділяється те, що ринок не рахується з самою людиною, своїм творцем, оточуючим її середовищем. Так, ринок не сприяє збереженню не відтворюваних ресурсів, негативно позначається на захисті оточуючого середовища, не забезпечує розвитку товарів і послуг колективного використання, не створює умов для розвитку фундаментальної науки, системи освіти, охорони здоров’я, соціального захисту і т.п., не гарантує права на працю, відпочинок, прибуток, не гарантує повної зайнятості, пристойної праці, стабільного рівня цін, не містить механізмів, що перешкоджають виникненню соціальної несправедливості. Якщо все підсумувати, то можна з великою вірогідністю стверджувати, що ринок “ігнорує” соціальний фактор і вся тисячорічна його історія це підтверджує.На мою думку, такі тенденції лише підтверджують гостру необхідність отримання більш глибоких знань щодо вдосконалення теорії ринкової економіки. На порядок денний все вимогливіше проступає необхідність викладання на рівні основ економічної теорії дисциплін про економічну людину: поведінкової економіки, економічної психології. Стає також актуальним нове статистичне супроводження досліджень особистості в контексті ринку, викладання та вдосконалення знань з психографіки.

ВИСНОВКИ

Економічні показники нашої держави, які визначають можливості доступу до ресурсів ( необхідних для підтримання розвитку людини, достойного рівня життя як головного фактору розвитку країни), протягом останнього десятиріччя постійно знижуються. За даними світової Доповіді про розвиток людини за 2002 рік, яку щорічно презентує ООН, у розділі “Щорічні темпи росту ВВп на душу населення ( у %)”, показник України – негативний і складає мінус 8,8 %. замість зростання він постійно падає. Економічне зростання останніх років ніяк не змінює цієї тенденції. Найвище його значення Україна мала в 1989 р. - 8,977 ПКС у дол. США, а сьогодні цей показник складає лише 3,816 ПКС у дол. США. Для порівняння, найвищі показники з цього пи¬тання мають: Люксембург — 50,061 (щорічний темп зростання ВВП на душу населення - 3,9%); США - 34,142 (2%); Норвегія - 29,918 (2,6%), яка, до речі, за сумою показників 2002 року у загальному рейтингу зай¬няла перше місце. Таке багаторічне падіння є суттєвим % фактором національної небезпеки, оскільки свідчить про консервацію відставання, яке, в свою чергу, неминуче вплине (вже впливає) на місце України у світі, який постійно глобалізується, на її здатність «вписати¬ся» у цей процес. Виправити цю соціальну асиметрію можна тільки завдяки реалізації відповідної державної політики.

Усвідомлюючи всю складність завдань, які постають у цьому зв'яз¬ку перед нашою країною, неупереджено оцінимо чинники, які нега¬тивно впливають на економічну, соціальну, демографічну, екологічну та інші сфери суспільного життя. З одного боку, ситуацію в Україні зу¬мовили процеси трансформації економіки і суспільствам перехідний пе¬ріод. Різке падіння обсягів виробництва, дисфункція держави, втрата керованості і, на цьому фоні, раптове зростання таких соціально-еко¬номічних і соціальних явищ як майнова диференціація населення, де¬мографічна криза, злиденність, інфляція, безробіття, криміналізація, поширення корупції, поява цілих груп людей з високим ступенем від¬чуженості від життя — це лише деякі соціальні наслідки трансформації економіки. З іншого боку, ситуація, що складається, вимагає карди¬нальної зміни ролі держави, її підвищення у створенні адекватних вимо¬гам часу умов для розвитку людини і, на цій основі, розвитку держави вцілому. На жаль, цього поки ще не відбувається. Декларації про со¬ціальну спрямованість політики держави не підтверджуються реальним станом її практичної реалізації. Економічне зростання останніх років не змінило тенденцій у реальному житті людей. В результаті безпово¬ротно втрачається час, а це, як зазначалось вище, суттєво збільшує ри¬зик нездоланного відставання нашої країни.

Для зміни ситуації на краще, «для докорінного перетворення чо¬гось необхідні не тільки закони, а й нові люди. Навіть бажаючи стати дійсними спеціалістами, ми не повинні забувати, що і для цього необ¬хідна загальнолюдська освіта». Ці слова видатного спеціаліста і педагога М. І. Пирогова дуже підходять до нашого розуміння того, що нові люди — це носії нових знань про людину як творця нових форм життя, а «істинний предмет будь-якого навчання складається з приготування людини бути людиною». Кращі вищі навчальні заклади доброю ознакою повинні вважати постійне підвищення рівня якості і статусу освіти, їло обов'язково включає в свій актив надання сучасних знань людської поведінки, від якої і залежить у якому напрямку піде розвиток.