Місце та роль людини в ринковій економіці

К. Маркс також приділяв цій проблематиці увагу. Так, він підкрес¬лював, що історичні зміни характеру виробництва будуть призводити до змін змісту праці. Головним напрямком розвитку стане постійне її перетворення з діяльності безпосередньо виконавчої у діяльність орга¬нізаційну, контролюючу і керуючу, яка все більшою мірою буде носити розумовий, творчий характер. Він писав: «Людина сама є осно¬вою свого матеріального, як і всякого іншого здійснюваного вироб¬ництва. Тому всі ті обставини, що впливають на людину, цей суб'єкт виробництва, модифікують більшою чи меншою мірою всі його функції і види діяльності, які він виконує як творець матеріального багатст¬ва, товарів. У цьому сенсі можна дійсно довести, що всі людські відно¬сини і функції, в якій би формі і в чому б вони не проявлялися, вплива¬ють на матеріальне виробництво і більш або менш визначальним чи¬ном впливають на нього». К. Маркс називав людський капітал основним капіталом.Особливо велика роль у розвитку наук про людину належить нашо¬му видатному співвітчизнику В. І. Вернадському, але це інший погляд на людину, погляд філософа-натураліста. «Людина і людство, — писав він, — найтіснішим чином понад усе пов'язані з живою речовиною, що населяє нашу планету, від якої вони реально ніяким фізичним проце¬сом не можуть бути відокремлені. Це можливо тільки в думці.» «...Лише в XX ст. з'явились факти, що вимагають нас серйозно — не філософсь¬ки, а науково — ставити питання: чи маємо ми справу з живим природ¬ним тілом, чи з тілом природним не живим — кісним». Тому «Лю¬дина повинна зрозуміти, як тільки наукова, а не філософська або релі¬гійна концепція світу її охопить, що вона не є випадковим, незалежним від навколишнього ... вільно діючим природним явищем. Вона складає неминучий прояв великого природного процесу, що закономірно діє протягом принаймні двох мільярдів років» і, що цей процес «пов'яза¬ний зі створенням людського мозку». Цей процес розвитку моз¬ку, на думку В. І. Вернадського, «ніколи не йде назад, хоча й багатора¬зово зупиняється, інколи на багато мільйонів років. Процес виражаєть¬ся, отже, полярним вектором часу, напрям якого ніколи не змінюється». Він також підкреслював, що «необоротність еволюційного про¬цесу є проявом характерної відмінності живої речовини ... від її кісних природних тіл і процесів», що можна також «бачити, що вона пов'язана з особливими якостями простору, зайнятого тілом живих організмів, з особливою його геометричною структурою, як гово¬рив П. Кюрі, з особливим станом простору». Л. Пастер, який також вив¬чав це явище, зрозумів і визначив його корінне значення, але уже в ас¬пекті нерівності лівих і правих явищ в організмі, в існуванні для них правизни і лівизни. З чого В. І. Вернадський робить висновок про те, що, очевидно, з цією геометричною якістю пов'язана відсутність пря¬мих ліній і яскраво виражена кривизна форм життя.

Ці та інші методологічні зауваження стали особливо потрібними в сучасних умовах, в умовах нової економіки, в економічних системах, для яких характерні вільні, стихійні процеси, що невпинно ускладню¬ються і прискорюються. Невипадково, мабуть, і те, що людський капі¬тал як економічна категорія особливо сформувався у ринковому сере¬довищі, коли стало зрозуміло, що роль людини суттєво змінює не тіль¬ки суспільно-виробничі відносини: зростаюче значення інтелектуальньої діяльності, іншого неречового накопичення стають основним фак¬тором впливу на весь процес відтворення суспільного життя. Розвиток постіндустріального суспільства змінює не лише галузеві економічні пропорції, він викликає нові вимоги до якості людського капіталу, до поведінки людини на ринку взагалі, в тому числі і на ринку праці, змі¬нюючи структуру зайнятості економічно активного населення. В умо¬вах глобального і внутрішнього тиску реальна поведінка людини в еко¬номіці вже не вкладається в усталені теоретичні моделі, схеми, догми, формули, оскільки, як точно зазначила Н. Римашевська, обумовлює в сучасному світі виникнення кризи, що «носить «парадигмальний» характер, який викликає необхідність зміни самих моделей поведінки» в усіх аспектах відтворення життя. Тому дослідження реальної поведінки стає важливою передумовою розробки сучасних стратегій свідомого передбачуваного розвитку економічних систем.

Про невпинно зростаючу роль нових якостей робочої сили свідчить той факт, що 2000 рік, як зазначають аналітики, був тією межею, коли вартість інтелектуального продукту в міжнародному економічному об¬міні зрівнявся з вартістю товарної маси. В цьому зв'язку розви¬ток принципово нової економіки на перший план висуває інформацію, нові інформаційні технології. При цьому саме вони у стратегічному плані стають більш важливими, ніж інші продукти індустріального ви¬робництва. Видатки на інформацію вже зараз у середньому складають три чверті доданої вартості сучасної продукції. Все це, безумовно, при¬зводить до радикальних змін самого характеру виробництва, зміни ролі людини в його процесі. В новій економіці купують і продають кон¬центровані знання. Рентабельність інтелектуального продукту має тен¬денцію до постійного зростання, адже властивості знань — як еконо¬мічного ресурсу — є фактично невичерпними, оскільки невичерпним є ресурс їх носія - людини.

Крім того, в глобалізованому світі соціальний простір доповнюєть¬ся надтериторіальним. Основою цього процесу стає інтенсивна інфор¬матизація, коли час і простір зникають і виникає інформаційний гіпер- і простір, що пов'язаний з взаємодією соціальних спільнот як на світо¬вому, так і на рівні групи країн. В основі такої взаємодії лежать новітні технології, які «вибухово» змінюють сучасне виробництво, уявлення людини про свої можливості, адже зміни носять системний характер і відбуваються у різних планах: екологічному, економічному, в сфері за¬конодавства, демографічному, культурологічному, психологічному то¬що.Деякі моделі зміни ролі людини в економіці для нас є надзвичайно важливими. Так, в процесі капіталізації людського капіталу реальним процесом стає зростання здатності людини створювати духовні, моральні, культурні і матеріальні цінності, зміщення акценту у вимірах розвитку з «рівня життя» на «якість життя». Показовим є визнан¬ня нової ролі людини у реалізації завдань соціального розвитку євро¬пейських країн, що сформували загально відому, так звану систему цін¬ностей західної цивілізації, до якої так прагне більшість людства. Так, значні надії покладаються ними на стратегії, яким було присвячене ці¬ле позачергове засідання Ради Європи на тему: «Зайнятість, економічні реформи та соціальна згуртованість задля Європи з високим рівнем ін¬новацій і знань». Для більшості провідних європейських держав загаль¬но прийнятним є вислів канцлера ФРН Г. Шредера щодо стратегії сус¬пільного розвитку: «Нас не цікавить індустріальний потенціал. Нас ці¬кавить гуманітарний потенціал суспільства та його інтелектуальний ка¬пітал. Туди ми будемо робити найбільші інвестиції, бо саме ці чинники визначають безпеку держави в XXI столітті». Нові соціальні ре¬форми в Німеччині, які сьогодні хвилюють все суспільство, викликані не лише тим, що після об'єднання країни і Європи німці дещо втрати¬ли у якості життя, але, в першу чергу, їх основний інтерес пов'язаний зі стратегіями розвитку, які б не дозволили відставання, а працювали б на випередження і могли забезпечити сучасні темпи розвитку в умовах глобалізації.