“Основа економічної системи суверенної держави”

Держава як гарант економічних свобод здійснює адмініст¬ративний вплив на ринок на всіх рівнях управління — від муніци¬пального до федерального (від районного до загальнодержавного). Головними методами прямого регулювання є такі:

• законодавча та економічна діяльність держави;

• державні закупівлі, трансферні платежі;• індикативне планування, розробка і реалізація цільових програм;

• прямий державний контроль над монопольними ринками;

• адміністративне регулювання певних процесів економічного життя.

Організуючий вплив на ринок держава здійснює передусім через розробку законів і контролю за виконанням їх усіма господарюючи¬ми суб'єктами. Для реалізації його використовують антимонополь-не законодавство, контроль над цінами, а також за якістю продукції, через систему державного ліцензування на виробництво окремих товарів; обмеження вивезення ряду товарів у інші країни. Держава виступає гарантом грошової одиниці, здійснює контроль над обігом грошей. Уряд щороку визначає мінімальний розмір заробітної пла¬ти, що сприяє регулюванню ринку праці.

Кожна країна залежно від особливостей внутрішнього ринку, зовнішніх чинників, національних інтересів може змінювати зако¬нодавчі акти. Наприклад, для того щоб захистити внутрішній продовольчий ринок, держава замість зовнішньоекономічної політики, односторонньої лібералізації продовольчого імпорту вводить різні обмеження на ввезення цього товару. Для цього значно підвищують¬ся ставки мит.

Запроваджуються і більш дійові інструменти захисту — компен¬саційні збори, розмір яких визначають як різницю між внутрішньою ціною і ціною ринку, з якого надходить імпортований продукт. Вста¬новлюють їх для досить широкого переліку товарів, передусім для тих, які у достатній кількості виробляються в країні.

Держава є прямим ринковим агентом, що дає їй змогу безпосе¬редньо впливати на ємність і структуру ринку, а також визначати нові організаційні форми його функціонування. У сучасних розвинених країнах держава є великим власником (їй належить 10-35 відсотків і більше основних виробничих фондів), зосереджує у своїх руках не тільки галузі інфраструктури, а й частину засобів виробництва, що забезпечують загальні умови відтворення.

Особливу увагу держава приділяє виробництву суспільних благ. Обираючи стратегію регулювання, вона може здійснювати виробниц¬тво цих благ безпосередньо на державних підприємствах. Однак мо¬жуть застосовуватись і непрямі методи регулювання, тобто держава виступає як посередник між споживачем і виробником таких благ.

Одним з найефективніших регулюючих засобів держави є податки, які існують у суспільстві п'ять століть. У різних країнах застосовують різні підходи до класифікації податків, але громадяни зобов'язані віддавати частину своїх доходів на загальнодержавні потреби.

Є два суб'єкти оподаткування — фізичні та юридичні особи. У фізичних осіб об'єктами оподаткування є доход, майно і земля. Сьогодні середній європейський громадянин сплачує у формі податків 45-^8 відсотків свого доходу. У юридичних осіб об'єктами оподат¬кування є прибуток, майно і земля. У більшості країн світу юридичні особи, що ведуть підприємницьку діяльність, сплачують до бюдже¬ту 48-52 відсотки одержаного прибутку.

Через систему оподаткування, яка передбачає прямі (прибутко¬вий податок з населення, податок з корпорацій), непрямі (акцизи, податок на добавлену вартість, митні збори) та інші (податок на не¬рухоме майно, спадщину, землю) податки, держава формує бюджет, обсяг якого становить 1/3-1/2 національного доходу.

Кошти державного бюджету витрачаються на розвиток певних галузей, виробництво товарів та продуктів харчування, здійснення різноманітних видів діяльності. Переважна частина витрат (близь¬ко 50 відсотків) бюджету припадає на соціально-економічні напря¬ми: а) витрати на виплату пенсій, допомог, охорону здоров'я, освіту, підготовку кадрів; б) сприяння розвитку енергетики, житлового будівництва і комунального господарства, зв'язку, транспорту; .в) охорона навколишнього середовища. Воєнні витрати, витрати на наукові та космічні дослідження становлять значну частку витрат бюджету.